Ян Остроруг (підчаший коронний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ян Остроруг (13 січня 1565 — перед 1 квітня 1622, Комарне) — польський магнат, політичний діяч Речі Посполитої. Один з вчителів короля Яна ІІ Казімєжа.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Син лютеранів Станіслава — каштеляна мендзижецького та його дружини Зофії з Тенчинських (вдова з 1568 року, ревна прихильниця свого обряду). Старший брат белзького каштеляна Миколая Остроруга. Швагро Яна Кароля Ходкевича, з яким мав суперечки через спадок Мелецьких, від людей якого остерігався збройних нападів.

Разом з братом спочатку навчалися вдома — в Ґродзіську-Вєлькопольському під керівництвом Пйотра Артоміуса (1573-76 роки); потім — в Європі. Тут почав схилятись до зміни обряду. Через це мав конфлікти з матір'ю, яка в 1585 році «відправила його на свій хліб». Тимчасово осів в Стульному. Коротко перед травнем 1587 року перейшов на католицтво, визнання віри склав єзуїту Станіславу Варшевіцькому. Його сповідником був Пйотр Скарґа. Мав добрі стосунки із Яном Замойським, який хотів за нього видати овдовілу сестру Зофію. Наприкінці 1588 року став підчашим великим коронним.

В 1589 році: віддав католикам костел в Ґродзіську (1594 — нове заснування храму; після 1609 р. почав спорудження нового мурованого, яке закінчилось по його смерті за сприяння сина Миколая); відібрав костел від лютеранів, віддав католикам у Мендзихуді; 1591 року почав тут спорудження нового.

В 1591 році прийняв у себе втікача з Молдавії Єремію Могилу. В 1597 році продав Мендзихуд лютеранину Кшиштофові Унруґу. В жовтні 1607 року мав під Малновом перемовини з Яном Щенсним Гербуртом, який напав та ув'язнив перемиського кастеляна Станіслава Стадніцького. Після його звільнення відбув до Жовкви. 1610 року став познаньським воєводою.

За Каспером Несецьким, мав бути вихователем синів короля; це могло стосуватись молодших синів на межі 1620-х. Твердження мало підтверджене джерелами. Писав багато листів. Його надвірним малярем був Гануш дю Фонне — емігрант з Ауґсбурга, мешканець Львова.

Змолоду був хворобливим, протегував медиків, його, зокрема, лікував відомий краківський лікар Еразм Сикст. Помер цілком паралізованим недовго перед 1 квітня 1622 року в Комарному. Був похований у бернардинців Сокаля.

Маєтності, фундації, господарська діяльність[ред.ред. код]

Ян Остроруг одідичив по батьку Ґродзиськ, Мендзихуд з прилеглими селами в Познанському повіті та інші села у Великопольщі. По матері отримав Зелів (пол. Zelów), Лозину (пол. Lozina) у Львівській землі, Стенятин — у Белзькому повіті, Стрешківці (пол. Strzeszkowice), Чолне (пол. Czołne) — в Люблінському. Перша дружина Катажина привнесла Комарне. Від батька отримав королівщини: державлення Стульна (Холмська земля), яке зразу розділив з братом, в 1600 році відступив Сендзівуєві Остроругу. В 1595 році отримав з дружиною «доживоттям» комплекс сіл у Коломийському і Галицькому повітах (зокрема, Хлібичин, Попільники, Прокмоше, Владичин, Новосілки), які раніше тримав М. Мелецький. Отримане в 1605 році Мальборкське староство 1611 року продав Міхалові Конарському. До смерті посідав Ґарволінське (отримав у 1606) і Кольське (1619) староства.

У 1599 році був ініціатором заснування латинського монастиря ордену бернардинців у Сокалі, записав для цього 5000 злотих. На будівництво колегіуму єзуїтів у Львові зробив запис за згодою першої дружини на її селах Бачів і Підусільна поблизу Перемишля.

У своїх маєтках запровадив незвичні тоді в Галичині порядки, сам вів господарку. Заліснював площі замість звичного випалювання, садив дерева вздовж доріг, садиб. Закладав броварні, гуральні, стави, млини, пасіки, сади, хмілярні, іноді садив помаранчі, інжир, виноград. Почав сприяти охороні звірів в лісах, підгодовував в люті зими. В Комарному заклав звіринець. Піклувався про лебедів.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений з донькою подільського воєводи М. Мелецького Катажиною. Зашлюбини відбулись проти волі її опікунів у 1592 році. (по його смерті вийшла заміж за Яна Фаренсбаха). Діти:

  • Миколай — коронний підчаший
  • Зофія — дружина мендзижецького старости Єжи Остороруга зі Львувка; осецького старости Пйотра Чарнковського.

Друга дружина — Софія з Острога Заславська, донька Януша Заславського, шлюб бл. 1600 року. Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Czapliński Wł. Jan II Kazimierz Waza (1609—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa : Kraków Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 410. (пол.).
  2. Dworzaczek W. Ostroróg Jan h. Nałęcz (1567—1612)… — S. 511.
  3. Urwanowicz J. Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/…, zeszyt …. — S. 803. (пол.)
  4. Janas E. Sierakowski Jan Andrzej h. Dołęga (ok. 1640— ok. 1698) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskа Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 266. (пол.)
  5. Nagielski M. Sierakowski Andrzej (Andrzej Samuel) h. Dołęga (zm. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskа Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 256. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Dworzaczek W. Ostroróg Jan herbu Nałęcz (1565—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — s. 193—384. — S. 506—511. (пол.)
  • Dzięgielewski J. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1567—1612) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — s. 193—384. — S. 514—515. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]