Львівська єзуїтська колегія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
former jesuit school
Львівська єзуїтська колегія
Єзуїтська Колегія у Львові (вулиця Театральна, 13)
Єзуїтська Колегія у Львові (вулиця Театральна, 13)
49°50′31″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.84208300002777747° пн. ш. 24.02869400002778022° сх. д. / 49.84208300002777747; 24.02869400002778022Координати: 49°50′31″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.84208300002777747° пн. ш. 24.02869400002778022° сх. д. / 49.84208300002777747; 24.02869400002778022
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита, Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія і Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Місто Львів
Засновано 1608
Закрито 1773

CMNS: Львівська єзуїтська колегія у Вікісховищі

Льві́вська єзуї́тська коле́гія, або Львівський єзуїтський колегіум — навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» у Львові, заснований у 1591 році[1] (за іншими даними — 1608 р.) польним коронним гетьманом та канцлером, прихильним до єзуїтів Станіславом Жолкевським[2]. Діяла у приміщенні за теперішньою адресою: вулиця Театральна, 13.

Після розпуску в 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівську академію[3], проте деякі її підрозіділи (в тому числі і безпосередній правонаступник — Львівська академічна гімназія) стали основою новостворенного Львівського університету. Через це більшість історіографій останньої ведуть його історію від 20 січня 1661 р., коли король Ян II Казимир підписав диплом яким надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету»[4].

Історія[ред. | ред. код]

Мартин Латерна у 1591 році отримав номінацію настоятеля осідку у Львові. При повторному впровадженні 1591 року єзуїтів до Львова став зверхником новозакладеного резиденції (29 квітня). Під час своєї каденції у 1591—1595 роках не зміг розпочати будівництво приміщення єзуїтського колегіуму через небажання сприяти цьому головно випускників Краківського університету.

Ельжбета Луція Сенявська в 1597, 1603, 1605 роках надала кілька тисяч злотих для Львівського колегіуму єзуїтів. «Генерал» єзуїтів Клаудіо Аквавіва дипломом від 21 листопада 1610 року надав їй титул фундаторки колегіуму.[5]

У 1673 році, з дозволу Папи Юлія ІІІ, Генерал ордену єзуїтів Павло Оліва надав колегії право присвоювати наукові ступені з богослов'я та філософії. У 1758 році завдяки підтримці львівського архієпископа РКЦ Вацлава Сераковського король Август III знову надав Львівській колегії статус академії, a Папа Климент XIII підтвердив його у 1759. Проте через опір Краківської академії та довгі суперечки про академічні права з 1764 року Львівська єзуїтська колегія не надавала наукових ступенів[6].

11 серпня 1734 сильна пожежа знищила колегіум. Зокрема, за відомостями Анджея Залуського, з 17000 томів книг вціліли небагато.[7]

Погроми[ред. | ред. код]

З колегією та її вихованцями пов'язані численні конфлікти та погроми львівських євреїв кінця XVI — середини XVII ст. Першочерговий конфлікт сягає ще моменту виділення землі під костел та колегіум, адже єзуїти вимагали виділити їм землю на території єврейського кварталу. Проте через обмеженість доступу до тієї землі змушені були відмовитись від неї. Вже після зведення і початку функціонування колегіуму, основними призвідниками конфліктів були його учні. В той час як його викладачі які неодноразово виступали проти дій своїх підопічних.

Найкривавішим з вчинених учнями єзуїтського колегіуму єврейських погромів був Львівський погром 1664 року, коли після короткотривалих сутичок вони вчинили кривавий напад на євреїв передмістя, а потім самого Львова. В результаті загинули 129 львів'ян-євреїв, а також були пошкоджені або зруйновані майже всі єврейські кам'яниці[8].

Друкарня[ред. | ред. код]

Завдяки діяльності друкарні, зокрема, побачили світ 4 томи праці генеалога о. Каспера Несецького ТІ «Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona» (1728, 1738, 1740, 1743 роки).

Приміщення[ред. | ред. код]

Будинок — пам'ятка архітектури національного значення.

До 1848 року тут діяло т. зв. «губерніум» і чи не всі урядові установи. На початку 1914 року приміщення повернули отцям єзуїтам[9].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Навчалися[ред. | ред. код]

Правдоподібно, навчались[ред. | ред. код]

Надавали кошти, сприяли діяльності[ред. | ред. код]

Настоятелі[11][ред. | ред. код]

Настоятелі Львівської єзуїтської місії[ред. | ред. код]

Настоятелі Львівської єзуїтської резиденції[ред. | ред. код]

Ректори Львівської єзуїтської колегії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Академічна гімназія у Львові // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 1. — С. 33.
  2. Володимир Замлинський. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 167. — ISBN 5-203-01639-9.
  3. А. Фіґоль. Львівський Державний Університет ім. І. Франка… — С. 1421.
  4. Історія Університету — Львівський національний університет імені Івана Франка
  5. Kaniewska I. Sieniawsckа z Gostomskich Elżbieta Łucja (1573—1624) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 87—90. (пол.)
  6. Товариство Ісуса — Історія в Україні. Архів оригіналу за 11 серпень 2012. Процитовано 20 червень 2011. 
  7. Maurycy Dzieduszycki. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 182. (пол.)
  8. Літвіненко Є. Єврейські погроми 1664 року крізь ПРИЗМУ НІМЕЦЬКОЇ ДРУКОВАНОЇ ХРОНІКИ «THEATRUM EUROPAEUM»
  9. Odzyskany budynek 00. Jezuitów we Lwowie. — S. 4. (пол.)
  10. K. Piwarski. Bełzecki Aleksander Stanisław (†1677) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. 1. — S. 413. (пол.)
  11. Список складено на основі: Stanisław Załęski. Jezuici w Polsce. T. 4, Cz. 2, Kolegia i domy założone w pierwszej dobie rządów Zygmunta III 1588—1608. — Kraków 1904. — S. 664.
  12. Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu. Pro anno 1726. — Posnaniae 1726. — P. XIII. (лат.)
  13. Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu pro anno 1729 — Posnaniae 1729. — P. XIII. (лат.)
  14. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 82. (пол.)
  15. Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu ex Anno 1739 in Annum 1740. — Posnaniae 1739. — P. XI. (лат.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]