Перемишляни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перемишляни
Перемишляни герб.png Peremyshlyany prapor.png
Герб Перемишлян Прапор Перемишлян
Вигляд на місто
Вигляд на місто
Перемишляни
Перемишляни на мапі України
Перемишляни на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область, Галичина
Район Перемишлянський район
Код КОАТУУ 4623310100
Засноване 1437
Магдебурзьке право 1623
Населення 6885 (01. 01. 2014)[1]
Площа 4,65 км²
Поштові індекси 81200
Телефонний код +380-3263
Координати 49°40′14″ пн. ш. 24°33′36″ сх. д. / 49.67056° пн. ш. 24.56000° сх. д. / 49.67056; 24.56000Координати: 49°40′14″ пн. ш. 24°33′36″ сх. д. / 49.67056° пн. ш. 24.56000° сх. д. / 49.67056; 24.56000
Водойма річка Гнила Липа
Відстань
До обл./респ. центру
 - автошляхами 47 км
Міська влада
Адреса м. Перемишляни, вул. Галицька, 50 (міська рада) 2 - 16 - 34
Веб-сторінка https://www.facebook.com/peremushlyanu

https://vk.com/peremushlyanu http://peremushlyanu.at.ua http://city-p.at.ua/

Міський голова Олександр Зозуля

Commons-logo.svg Перемишляни у Вікісховищі

Перемишля́ни — місто районного значення Перемишлянського району Львівської області, районний центр.

Перемишляни — розташовані на річці Гнила Липа, за 47 км на південний схід від Львова на автошляху Львів — Івано-Франківськ. Перша письмова згадка про Перемишляни датується 1437 роком. Герб міста: солом'яний вулик — сапетка, а навколо нього кілька бджіл.

Населення — 6885 мешканців на 1 січня 2014 року.

Герб і прапор[ред.ред. код]

Герб Перемишлян

Герб і прапор Перемишлян — офіційні символи міста, затверджений 1997 року рiшенням сесії міської ради.

Герб: на лазуровому полі золотий вулик, навколо якого — 12 золотих бджіл. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний срiбною мiською короною з трьома вежками. Герб міста: солом'яний вулик — сапетка, а навколо нього кілька бджіл.

Прапор представляє собою прямокутне полотнище, складене з двох вертикальних смуг — жовтої та блакитної, із співвідношенням їх ширини 1:3. У центрі блакитної смуги — зображення солом'яного вулика — сапетки, жовта смуга містить зображення 3 бджіл.

Назва[ред.ред. код]

Слово «перемишляни» означає мешканців міста Перемишля — першої столиці та значного релігійно-культурного центру Галичини XI — XV ст. Додатковим аргументом на користь цього походження назви може бути той факт, що перша згадка селища «Перемишляни» в «Актах городських та земельних» припадає на 1437 рік — через 21 рік після розгрому польською владою православної єпархії у Перемишлі.[2] В польських джерелах дається свій варіант походження назви Перемишляни — Przemyślany. Походить від поєднання «słava» і «promysl/przemysł», у перекладі близьке до «слава промислу».

Історія міста[ред.ред. код]

Перемишляни — розташовані за 45 км на північний схід від обласного центру на автошляху Львів — Івано-Франківськ, в верхів'ях річки Гнила Липа. 

Документи другої половини XV та першої половини XVI століття описують Перемишляни як велике село, яке часто піддавалося спустошенню татарською навалою. Особливо сильно поселення постраждало у 1620, 1626, 1667 і 1675 роках. В останнє орда настільки сплюндрувала місто, що його звільнили від сплати податку аж на 4 роки. З історичних джерел відомо, що у пізньому середньовіччі у місті був зведений замок. Та повне уявлення про нього дає інвентарний опис зроблений 1698 році. На межі XVI—XVII ст. місцевість належала Уланецьким, пізніше — Полановським і Балабанам, Мрожкам, Сенявським, Чарторийьским, Любомирським а також Потоцьким.

У 1623 р. поселення отримало Магдебурське право (міські права були підтверджені у 1728 і 1733 рр.). У середньовіччі Перемишляни були досить потужним містом-фортецею, про що свідчить і опис, зроблений мандрівником, послом Ульріхом Вердумом, що побував тут 1 грудня 1671 р. На той час поселення було обнесене валом, на якому вгорі стояли міцні стіни з дерева. В місто вели дві брами — Львівська та Бережанська — та хвіртка. На валах стояли гармати і п'ять гаківниць. Інвентарний опис місцевої дерев'яної твердині з 1698 р. дає уявлення про тодішній вигляд міських фортифікацій. Даний опис згадує також, що у місті на ринкову площу виходив 31 будинок, кожен хазяїн якого платив місцевому феодалові по 15 грошей чиншу. Далі було ще 50 будинків, за валом — 6, в передмісті Воля — 13. Всі ті, хто жили в межах міста, платили по 10 грошей чиншу та виконували шарварок — повинності по ремонту доріг, греблі, мостів тощо. Велика пожежа, що сталася 1758 року, зруйнувала місто майже повністю і знов уряд звільнив мешканців від сплати податку на 3 роки. Відомо, що в 90-х рр. XVII ст. з ремесел тут найбільш розвинутим було ткацтво.

У 1772 році, Перемишляни входять до складу Австрійської імперії, але так і залишаються маленьким провінційним містечком, що входило до Золочівської округи. 1860 р. місто отримує статус повітового центру. 

У 1950-х рр. XIX ст. нараховувалося вже 372 двори, мешканців було 3167. В ХІХ ст. Перемишляни славилися своєю школою пасічників — єдиною у Австро-Угорській імперії. Про тогочасну символіку міста дає уявлення гербова печатка місцевої домінії 1870-х рр., відбиток якої зберігся в колекції документів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера: на блакитному тлі — срібний семипроменевий хрест (герб роду графів Потоцьких — «Пилява»), увінчаний золотою графською короною. 

З 1909 року через місто пролягла залізниця Львів-Підгайці, що сприяло розвитку торгівлі та лісозаготівлі та дало поштовх до зростання економіки міста, почався розвиток лісництва та торгівлі. В роки Першої світової війни біля Перемишлян відбулися дві запеклі австро-російські битви (29-30 серпня 1914 р. і 29 червня — 2 липня 1915 р.).

Після Першої світової війни Перемишляни ввійшли до складу Польщі. Протягом серпня-вересня 1920 р. місто займала Червона армія, але після розгрому червоних кіннотників під Варшавою, Польща закріплює ці землі за собою до 1939 року. Потім Друга світова війна, німецька окупація. 22 травня 1943 року нацисти ліквідували гетто в Перемишлянах, розстріляно до 2000 євреїв. В цей час також продовжується боротьба УПА.

У 1939 році місто перший раз стало районним центром. З 1962 року належало до Золочівського району. з 4 січня 1964 року місто вдруге стає районним центром.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Костел святих апостолів Петра і Павла[ред.ред. код]

Згідно з даними Шематизів римо-католицьку парафію в місті було закладено в 1642 році, хоча метричні парафіяльні книги велись з 1633 року. Записи львівського архієпископа Яна Прухніцького за 1623 р. свідчать, що первісний костел разом з містом спалили татари, а в протоколі візитації архієпископа Вацлава Сераковського від 1774 р. зазначено, що місцевий храм на початку XVIII ст. був знищений під час військових дій (документи та коштовності забрали до Львівської катедри, а частину майна перенесли до домініканського костелу у Перемишлянах). Монастир домініканців-обсервантів був заснований приблизно у середині XVII ст. за фінансової підтримки родини Потоцьких. Ймовірно, що саме тоді ж ченці збудували потужний оборонний костел, який 1730 р. освятив архієпископ Ян Скарбек під титулом свв. апостолів Петра і Павла (разом з 3 вівтарями та 3 дзвонами). 1774 року храм мав 5 вівтарів: свв. апп. Петра і Павла, св. Тадея, Матері Божої Святого Розарію, св. Домініка (на початку XIX ст. замінили вівтарем св. Миколая), св. Вінцента з Ферари. 1792 року після закриття монастиря домініканський костел перейшов у розпорядження дієцезіального духовенства.

Римо-католицька Перемишлянська парафія спочатку належала до деканату Дунаїв, а з 1787 року — до Свіржа. У 1819—1869 рр. парохом був о. Войцех Хілярський, а у 18701879 рр. — о. Августин Пайонк. У 1885—1929 рр. від 2 до понад 4 тисяч парафіян (з півтора десятка сіл) перебували під опікою настоятеля о. Зигмунта Більського. Після відділення у 1932 р. з Перемишлян парафії Вовків чотири тисячі вірних у 19361939 рр. обслуговував парох о. Петро Струшкевич. Парафія мала 5 філіальних святинь.

Костел у с. Коросно [6], збудований та освячений у 1912 р., нині перебуває у стані руїни, як і святиня у Пнятині (1928 р.). Храм у Сиворогах спорудили у II половині 30-х років. В Ушковичах святиня існувала з 1870 р., у 1935—1936 рр. тут збудували костел, який у 1944 р. віддали християнам-євангелістам. З 1949 р. будівлю стали використовувати як колгоспний склад, а 1992 р. колишній костел [7] знову отримала громада християн-євангелістів.

У 1945 р. о. Струшкевич та частина парафіян виїхали до Польщі, костел закрили (став зерносховищем), у 1950—1972 рр. будівля храму належала будівельній організації «Міжколгоспбуд», потім — заводу «Модуль». 13 грудня 1991 року була зареєстрована громада вірних, яка спочатку послуговувалась цвинтарною каплицею. Костел повернули лише 6 вересня 1996 р., а 30.01.1997 р. його зареєстрували як власність спільноти. 1 квітня 1997 р. архієпископ Мар'ян Яворський освятив храм. 16.05.1997 р. римо-католикам передали чотири будівлі, що прилягають до костелу [1, 2, 3, 4, 5]. У 1998 року Перемишляни увійшли до складу відновленого Золочівського деканату. Сьогодні до парафії, яку обслуговують отці-салезіани, належать також села Глібовичі, Плетеничі та Погорільці. Єпископ Мар'ян Бучек, Ігор Седельник. (Львівська Архідієцезія латинського обряду. Ілюстрована розповідь. T. 1 'Парафії, костели та каплиці'. Частина 1. Львів, 2004 [20.09.2004] Костели і каплиці Римсько-Католицької Церкви в Україні: Перемишляни.)

Освіта[ред.ред. код]

  • Центр дитячої та юнацької творчості
  • Перемишлянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 ім. Омеляна Ковча
  • Перемишлянський професійний ліцей
  • Навчально-виховний комплекс «Перемишлянська школа-гімназія»

Релігія[ред.ред. код]

  • Церква Святого Миколая
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці
  • Церква Святого Володимира та блаженного мученика Омеляна Ковча
  • Костел Святих Апостолів Петра і Павла

Культура[ред.ред. код]

Перемишлянський історико-краєзнавчий музей
  • Районний Народний дім м. Перемишляни
  • Районна бібліотека для дорослих
  • Районна бібліотека для дітей
  • Центр дозвілля молоді м. Перемишляни
  • Перемишлянська музична школа
  • Історико-краєзнавчий музей м. Перемишляни

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Барбег Северин — польський музикознавець і композитор.
  • Бендвейн Нафтеле — єврейський музикант.
  • Козловський Леопольд — польський музикант, композитор і диригент.
  • Коритовський Адам — генерал бригади Війська польського[3]
  • Ротфельд Адам Деніель — польський науковець і дипломат.
  • Філарскі Альберт — польський католицький священик, ректор Львівського університету.
  • Штейнберг Барух — головний рабин Польських Військ в ранзі майора, убитий в Катині.

Пов'язані з містом[ред.ред. код]

  • Блаженний отець Омелян Ковч
  • Михайло Шкільний — український правник родом з Галичини. З 1921 р. був суддею і громадський діячем у Перемишлянах.
  • Крислач Іван — український художник-графік, навчався в місцевій гімназії.
  • Гжеськовяк Аліса — польська політична діячка.
  • Райх Вільгельм — австрійський та американський психоаналітик, народився в Добряничах (Перемишлянський район).
  • Веніамін Сікора — український академік.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Добрянський А. Історія єпископів трьох поєднаних єпархій, Перемишльськой, Самборськой й Саноцкой, от найдавніших Времен до 1794 г. — Львов, 1893.
  3. Piotr Stawecki. Korytowski Adam // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, W-wo Polskiej Akademii Nauk, 1968—1969. — t. 14. — S. 150. (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]