Яр Лиманський
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Яр Лиманський | |
|---|---|
| Витік | на північно-західній стороні від села Лозова |
| • координати | 49°26′20″ пн. ш. 37°47′09″ сх. д. / 49.43889° пн. ш. 37.78583° сх. д. |
| Гирло | Оскол |
| • координати | 49°25′16″ пн. ш. 37°35′25″ сх. д. / 49.42111° пн. ш. 37.59028° сх. д. |
| Басейн | Дону |
| Країни: | |
| Довжина | ~17,31 км |
Яр Лиманський (Балка Лиманська)[1][2][3] — балка (річка) в Україні в Ізюмському районі Харківської області. Ліва притока річки Осколу (басейн Дону).
Довжина річки 17 км., похил річки — 2,2 м/км. Площа басейну 107 км². Формується багатьма ярами та загатами[1][2][3]. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Бере початок в урочищі Верхня Журавка. Спочатку тече на південний захід через село Борівську Андріївку, а потім — на північний захід і на південно-західній стороні від села Новоплатонівки впадає у річку Оскіл (Оскільське водосховище), ліву притоку Сіверського Донця
- У пригирловій частині балку перетинає автошлях витоку річки пролягає автошлях Р79[3] (регіональний автомобільний шлях в Україні, E105 М18 — Сахновщина — Ізюм — Борова — Куп'янськ — Дворічна — Піски. Проходить територією Берестинського, Лозівського, Ізюмського, Куп'янського районів Харківської області.).
- У XX столітті на балці існували молочно,-птице,- вівце-тваринні ферми (МТФ, ПТФ, ВТФ), природні джерела та декілька газових свердловин[2].
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 16. Показаны территории: Харьковской губернии.
- ↑ а б в Топографічна карта Главного штабу М-37-088. Куп'янськ-Вузловий. [Архівовано 2021-06-24 у Wayback Machine.] Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ а б в г Балка Яр Лиманський на Google.Maps
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 145. — (№ 2476).
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / К.: Наукова думка, 1979. – С. 313
