Ґнотовий замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
XVI ст. пружинний ґнотовий замок. Гніт приводився в дію за допомогою важеля, який знаходиться на ложі рушниці, що звільняло руку.
Стрільба з ґнотової рушниці

Ґнотовий замок — частина рушниці (аркебузи, мушкету, фузеї), що відповідає за запалювання заряду.

Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до заправного отвору розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для ґнота або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.

Винахід ґнотового замка[ред.ред. код]

Ґнотовий замок було винайдено приблизно у 1430 році, його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного спускового гачка — важіль-серпентин, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину гніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Затравочний отвір було перенесено в сторону, так що гніт тепер не закривав ціль. На пізніх моделях ґнотових рушниць серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружину, з'явилася порохова полиця для затравки, пізніше стала закритою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути затравку, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з порохівниці великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі, у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху — рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.

Винайдений на початку XVI століття колесцовий замок, однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століття[1].

Посилання[ред.ред. код]

Эволюция стрелкового оружия Фитильный замок. История появления и развития handgonnes

Примітки[ред.ред. код]

  1. Н. М. Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876