Ґоттфрід Бенн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґоттфрід Бенн
Gottfried Benn
Gottfried Benn by Tobias Falberg 26-11-05.JPG
Портрет Тобіаса Фальберґа
Народився 2 травня 1886(1886-05-02)
Путліц
Помер 7 липня 1956(1956-07-07) (70 років)
Західний Берлін
·злоякісна пухлина
Поховання
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія,
Третій Рейх Третій Рейх,
Flag of Germany.svg ФРН
Національність німець
Діяльність поет, прозаїк, публіцист
Alma mater Боннський університет, Єнський університет і Марбурзький університет
Мова творів німецька
Роки активності 1912—1956
Напрямок експресіонізм
Magnum opus Morgue and other poemsd[1]
Членство Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтвd
Діти Nele Poul Sørensend
Автограф Gottfried Benn Signature.jpg
Нагороди
Сайт: gottfriedbenn.de

CMNS: Ґоттфрід Бенн на Вікісховищі

Ґо́ттфрід Бенн (нім. Gottfried Benn; 2 травня 1886, Путліц — 7 липня 1956, Західний Берлін) — німецький письменник, один із найбільших поетів-експресіоністів німецької літератури.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї лютеранського священика у Мансфельді (нині частина Путліца).

Вивчав теологію та філософію у Марбурзькому університеті, згодом вивчав військову медицину в Академії імені Кайзера Вільгельма. Після закінчення навчання зайнявся медициною. Брав участь у першій світовій війні як лікар, враження від війни згодом виразив у віршах.

Літературну діяльність розпочав іще до війни. Був одним із перших поетів-експресіоністів («Морг», 1912). У перших збірках відчутно вплив поезії Ельзи Ласкер-Шулер, якій він присвятив свою другу збірку «Сини» (1913).

Бенн переймався проблемою національного відродження, зокрема його непокоїла деградація германської раси, її змішання з іншими. Деякий час сприймав нацистський режим як власне відродження германської раси, проте невдовзі після його встановлення розчарувався. Його етичні та естетичні уявлення виявилися несумісними з діяльністю нацистів, про що Бенн відкрито заявив.

Відтак 1935 року почалися напади на Бенна в нацистській пресі, а 1938 року Імперська палата культури виключила його зі списку своїх членів. З початком другої світової війни його мобілізували як лікаря, що спричинило довгу творчу паузу, яка закінчилась 1948 року («Статистичні вірші»). Наступного року вийшов сюрреалістичний роман «Птолемеєць».

1951 року його було нагороджено премією Ґеорґа Бюхнера.

Помер 7 липня 1956 від раку кісток. Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Далемі.

Творчість[ред. | ред. код]

Великий вплив на поета справляли також філософія Ніцше і Шпенглера. У своїй поезії стверджував ворожість світу, який сприймав як хаос; основну тональність його віршів визначив песимістичний настрій.

Твори[ред. | ред. код]

  • Morgue und andere Gedichte [Морг та інші вірші] (Берлін, 1912)
  • Fleisch [М'ясо] (1917)
  • Die Gesammelten Schriften [Зібрані праці] (Берлін, 1922)
  • Schutt [Руїни] (1924)
  • Betäubung [Оглушення або Наркоз] (1925)
  • Spaltung [Розщеплення] (1925)
  • Nach dem Nihilismus [Після нігілізму] (Берлін, 1932)
  • Der Neue Staat und die Intellektuellen [Нова держава та інтелектуали] (1933)
  • Kunst und Macht [Мистецтво і влада/вплив] (1935)
  • Ausgewählte Gedichte [Вибрані вірші] (травень, 1936) Примітка: Першеше видання містило два вірші, які було вилучено у перевиданні в листопаді 1936: «Mann und Frau gehen durch die Krebsbaracke» та «D-Zug». Переважну більшість примірників першого видання було вилучено і знищено.
  • Statische Gedichte [Статистичні вірші] (Цюрих, 1948)
  • Ptolemäer [Птолемеєць] (1949);
  • Doppelleben [Подвійне життя] (1950); автобіографія
  • Stimme hinter dem Vorhang; [Голос за шторою]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]