98-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)
| 98-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) 98. Infanterie-Division | |
|---|---|
 Емблема 98-ї піхотної дивізії Вермахту | |
| На службі | 18 вересня 1939 — 8 травня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Роль | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Графенвер |
| Прізвиська |
«Німецький орел Судет» (нім. Sudetendeutscher Adler) |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
генерал-лейтенант Альфред Герман Райнхардт |
| Знаки розрізнення | |
| Емблема дивізії |
 |
98-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 98. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Дивізія 5-ї хвилі мобілізації Сухопутних військ Третього Рейху брала участь у Французькій кампанії, билася на Східному та Італійському фронтах.
Історія[ред. | ред. код]
98-ма піхотна дивізія сформована 18 вересня 1939 на навчальному центрі Графенвер (нім. Truppenübungsplatz Grafenwöhr) у XIII військовому окрузі під час 5-ї хвилі мобілізації Вермахту. Особовий склад, що надходив на укомплектування дивізії, в основному мав бойовий досвід Польської кампанії. До початку загального наступу німецьких військ на Західному фронті, підрозділи з'єднання займалися бойовою підготовкою, проходили етапи бойового злагодження на полігонах Німеччини.
Взимку 1939–1940 98-му дивізію передислокували на західні кордони Рейху і включили до штату IX-го армійського корпусу 1-ї армії. У Французькій кампанії дивізія брала участь у бойових діях майже з першого дня, билася у Люксембурзі, Бельгії, на півночі Франції. В операції «Рот» вела бої з формуваннями французької армії під Орлеаном. Деякий час розташовувалася у Пітів'є.
З серпня 1940 до лютого 1941 98-ма піхотна дивізія була тимчасово розпущена. Напередодні вторгнення до Радянського Союзу, з'єднання було знов укомплектоване ветеранами дивізії й зосереджене у районі французьких міст Шалон-ан-Шампань і Еперне, де її підрозділи змінили 78-му та 253-ю піхотні дивізії, що прямували на східні кордони Рейху. Але вже наприкінці червня 1941 98-му змінила з окупаційними функціями нова — 335-та піхотна дивізія, а 98-му направили на східну ділянку німецько-радянського фронту, як резерв ОКХ.
З липня 1941 дивізія увійшла, як посилення LI-го армійського корпусу 6-ї армії, що бився з військами Південно-Західного фронту генерала Кирпоноса під Рівним, Житомиром, Радомишлем, Барановкою, Маліном, Києвом та Черніговом.
У запеклих боях в Україні дивізія зазнала серйозних втрат і значно втратила свій бойовий потенціал. Через високі втрати три батальйони дивізії були скорочені (II./282, III./289, III./290), й надалі з'єднання вело бойові дії в скороченому складі.
На початку жовтня 98-му дивізію передали до складу ударного угруповання групи армій «Центр», що готувався до операції «Тайфун», рішучого наступу гітлерівських військ на Москву. Дивізія увійшла до XII-го армійського корпусу 4-ї танкової групи генерал-полковника Е. Гепнера. Через значний брак військової техніки, що була втрачена у попередніх боях з радянськими військами, на дооснащення дивізії була надані трофейні радянські танки Т-26 та Т-70, а також захоплені бронеавтомобілі типу БА-6 і БА-10.
10 жовтня 1941 німецькі XII-й генерала від інфантерії В.Шрота і XIII-й армійські корпуси генерала від інфантерії Г. Фельбера проривають оборону на Калузькому і Малоярославецькому напрямах. 98-ма піхотна дивізія діяла в першому ешелоні наступаючих військ, вела запеклі бої під Рославлем, Кіровом, Можайськом, на річці Нара.
Після важких та кровопролитних боїв на московському напрямку, дивізія практично вичерпала свій потенціал, а після переходу радянських військ у контрнаступ перейшла до оборони в районі Юхнова та річки Угра.
Протягом зими 1942 — зими 1943 дивізія вела затяті оборонні бої у Ржевському виступі. Під час Ржевської битви формування 98-ї піхотної дивізії протистояли спробам радянських Західного і Калінінського фронтів вибити війська німецької групи армій «Центр» на Ржевсько-Сичовському напрямку в районі Гжатська.
17 січня 1943 року радянські частини Калінінського фронту опанували місто Великі Луки. У результаті цього німецькі війська опинились перед загрозою оточення на Ржевському виступі. 6 лютого, після багаторазових звернень командування групи армій «Центр» і начальника Генштабу генерала Цейтлера, Гітлер дозволив відвести 9-ту і частину 4-ї армії на лінію Духовщина — Дорогобуж — Спас-Деменськ. німецьке командування розпочало поступове виведення своїх військ за планом операції «Бюффель». 30 березня 1943 року евакуація німецьких військ із Ржевського виступу була завершена.
98-ма піхотна дивізія після виходу з-під Ржеву була виведена до резерву на доукомплектування та відновлення боєздатності. Протягом весни 1943 вона перебувала у районі Брянська, Мгліна.
У середині червня 1943 дивізію передислоковують на південний фланг німецько-радянського фронту, через Крим з'єднання перекидають на Таманський півострів, де вона входить до складу XXXXIV-го армійського корпусу 17-ї армії групи армій «A», що б'ється на Кубані за утримання плацдарму на Північному Кавказі.
Протягом літа-осені 1943 98-ма піхотна дивізія вела бойові дії на Кубані, згодом відступила до Криму, тримала оборону в районі Керчі. З висадкою радянського морського десанту зазнала значних втрат у живій силі та техніці, відступала вглиб Кримського півострову. У складі V-го армійського корпусу вела бої на Керченському півострові, на мисі Тархан, з боями відступала до Севастополя, де була практично розгромлена весною 1944 року. У травні 1944 залишки дивізії встигли евакуювати до Румунії.
Рештки дивізії були зосереджені спочатку в Румунії, а згодом у Хорватії, поблизу Загреба. 5 червня 1944 98-ма піхотна дивізія розпочала повне реформування на фондах вцілілих військ та додатково підрозділів 387-ї піхотної дивізії та інших формувань, що евакуювали з Криму. До серпня 1944 дивізія відновила свою боєздатність і передана до складу LXXVI-го танкового корпусу 10-ї армії.
98-ма піхотна дивізія брала участь у бойових діях на Італійському театрі дій до кінця Другої світової війни. Билася поблизу Ріміні, Імола, Ровіго, Болоньї, Луго на півночі Італії. Капітулювала 8 травня 1945 американським військам у передгір'ях Східних Альп.
Райони бойових дій[ред. | ред. код]
- Німеччина (вересень 1939 — травень 1940);
- Франція (травень 1940 — липень 1941);
- Східний фронт (південний напрямок) (липень — жовтень 1941);
- Східний фронт (центральний напрямок) (жовтень 1941 — березень 1943);
- Східний фронт (південний напрямок) (березень 1943 — травень 1944);
- Румунія (травень 1944);
- Хорватія (травень — серпень 1944);
- Італія (серпень 1944 — травень 1945).
Командування[ред. | ред. код]
Командири[ред. | ред. код]
- генерал-майор Еріх Шрек (нім. Erich Schröck) (18 вересня 1939 — 11 квітня 1940);
- генерал-лейтенант Герберт Штіммель (нім. Herbert Stimmel) (11 квітня — 10 червня 1940);
- генерал-майор, з 1 червня 1941 генерал-лейтенант Еріх Шрек (10 червня 1940 — 31 грудня 1941);
- оберст, з 1 лютого 1942 генерал-майор, з 1 березня 1943 генерал-лейтенант Мартін Гарайс (нім. Martin Gareis) (31 грудня 1941 — 1 лютого 1944);
- генерал-майор, з 1 вересня 1944 генерал-лейтенант Альфред Герман Райнгардт (нім. Alfred Reinhardt) (1 лютого 1944 — 11 квітня 1945);
- генерал-майор Отто Шіль (нім. Otto Schiel) (11 квітня — 8 травня 1945).
Підпорядкованість[ред. | ред. код]
Склад[ред. | ред. код]
| Вересень 1939[1] | 1941 | 1944 | 1945 |
|---|---|---|---|
| 282-й піхотний полк | 282-й гренадерський полк | 117-й гренадерський полк | |
| 289-й піхотний полк | 289-й гренадерський полк | ||
| 290-й піхотний полк | — | 290-й гренадерський полк | |
| 198-й артилерійський полк | |||
| 198-й велосипедний батальйон[2] | — | ||
| 198-й протитанковий дивізіон[3] | 198-й розвідувальний самохідно-протитанковий дивізіон[4] | 198-й самохідно-протитанковий дивізіон[5] | 3-тя зенітна батарея[6] |
| — | 98-й фузілерний батальйон | ||
| 198-й інженерний батальйон | |||
| 198-й дивізійний батальйон зв'язку | |||
| 198-ме дивізійне управління постачання[7] | 198-ме управління постачання піхотної дивізії[8] | 198-й полк забезпечення[9] | |
| — | 198-й запасний батальйон | ||
Нагороджені дивізії[ред. | ред. код]
- Нагороджені дивізії[10]
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника
- 16 жовтня 1941 — 3-тя рота 198-го запасного батальйону дивізії за дії 21 січня 1945 поблизу Альтедо (№?).
|
Кавалери Золотого Німецького Хреста | 71 |
|
Кавалери Срібного Німецького Хреста | 1 |
|
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами | 1 (№ 118 командир 98-ї пд генерал-лейтенант Альфред Герман Райнхардт — 24.12.1944 ) |
|
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[11] | 24 у тому числі 1 непідтверджене |
|
Кавалери Почесної застібки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» |
30 |
|
Кавалери ордену Михая Хороброго ІІІ ступеня (Румунія) | 1 |
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (4)
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)
Див. також[ред. | ред. код]
- Операція «Едельвейс»
- Туапсинська операція
- Новоросійська десантна операція
- Румунська операція
- Белградська операція
- Кампанія на Чорному морі (1941—1944)
Посилання[ред. | ред. код]
- 98. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 25 березня 2015. (нім.)
- 98. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015. (нім.)
- 98. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015. (англ.)
- 98.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 25 березня 2015. (англ.)
- 98. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015. (італ.)
- 98. Infanterie-Division (UNIT HISTORY) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Лето в России. Цветные слайды солдата 98 пехотной дивизии Германии (98. Infanterie-Division, Wehrmacht) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- 98 Infantry Division [Архівовано 21 квітня 2009 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201–280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
- Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933–1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
- Мартин Гарайс. 98-я пехотная дивизия = 98. Infanterie-division: Kampf und Ende der Frankisch-Sudetendeutschen. — М. : Центрполиграф, 2007. — 352 с. — (Дивизии вермахта на Восточном фронте) — 3000 прим. — ISBN 978-5-227-04216-3. (рос.)
- Gareis, Martin (2004). Kampf und Ende der fränkisch-sudetendeutschen 98. Infanterie Division. Verlag: Dörfler. ISBN 978-3-89555-184-0.(нім.)
- Schulz, W. (1978). Der Weg der 98. Infanterie Division 1939–1945. Selbstverlag, Wulfsfelde.(нім.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 98. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Radfahr-Schwadron 198
- ↑ Panzerabwehr-Abteilung 198
- ↑ Panzerjäger- und Aufklärungsabteilung 198
- ↑ Panzerjäger-Abteilung 198
- ↑ 3. Flak-Kompanie
- ↑ Infanterie-Divisions-Nachschubführer 198
- ↑ Kommandeur der ID-Nachschubtruppen 198
- ↑ Versorgungs-Regiment 198
- ↑ Holders of high awards [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Knight's Cross Holders of 98. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
.svg){kind=small}
