9С457
| 9С457 | |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Командний пункт 9С457 | |||||||||||||||||||||||||||
| Тип | Командний пункт | ||||||||||||||||||||||||||
| Походження |  СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1983 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||||
| Оператори |  Росія Білорусь Україна | ||||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||
| Розроблено | 1969—1988 | ||||||||||||||||||||||||||
| Виробник | СРСР Росія | ||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1977 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість | понад 200 одиниць | ||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 39 т | ||||||||||||||||||||||||||
| Довжина | не більше 12 250 мм | ||||||||||||||||||||||||||
| Ширина | не більше 3 380 мм | ||||||||||||||||||||||||||
| Висота | не більше 3 270 мм | ||||||||||||||||||||||||||
| Екіпаж | 7 осіб | ||||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
840 к.с. | ||||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна | ||||||||||||||||||||||||||
Операційна дальність | 250 км | ||||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | 53 км/год | ||||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | 1,2 м (брід) | ||||||||||||||||||||||||||
9С457 у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||
9С457 — радянський та російський командний пункт зі складу ЗРС С-300В.
Розробка командного пункту 9С457 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи були розпочаті у 1969 році у тульському НДЕМІ[ru] відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 27 травня 1969 року.[2] Через нестачу кадрів для організації робіт було проведено необхідні кадрові перестановки, після яких керівником було призначено Ю. Я. Зотова, а чисельність лабораторії 324 була збільшена спочатку до 30, а потім до 50 осіб. Особливу складність представляла розробка алгоритмів та програмного забезпечення 9С457, від яких залежало виконання технічних вимог системи С-300В. У 1977 році був вироблений перший дослідний зразок, який згодом брав участь у всіх випробуваннях С-300В аж до 1981 року, коли були проведені державні випробування першого етапу створення С-300В, після чого в 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 та зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[2][3]
Основним призначенням командного пункту 9С457 є координація та управління веденням бойових дій зенітних ракетних дивізіонів ЗРС С-300В. Управління може здійснюватись двома способами. При першому способі робота системи автономна. Другий використовується при протиракетній та протиповітряній обороні, коли управління системою здійснюється через вищі командні пункти зенітної ракетної бригади.[4]
Під час режиму протиракетної оборони 9С457 координує роботу ЗРС зі знищення балістичних ракет типу MGM-31C Pershing II та захисту від авіаційних ракет, виявлених РЛС 9С19М2 «Імбір». До завдань 9С457 входить приймання радіолокаційної інформації від радіолокаційної станції 9С19М2 і станції наведення ракет 9С32, визначення і вибір істинних цілей за допомогою траєкторних ознак, розподіл цілей між пусковими установками і видача секторів огляду РЛС для пошуку і виявлення аеробалістичних цілей, а також перешкодових напрямків з метою виявлення координат постановки перешкод. Процеси та робота командного пункту 9С457 максимально автоматизовані.[4]
Режим протиповітряної оборони призначений для забезпечення відображення нальоту до 200 аеродинамічних цілей, які були виявлені станцією радіолокації 9С15М. В умовах перешкод 9С457 здатний проводити зав'язку та супровід до 70 трас повітряних цілей, приймати інформацію про повітряні цілі від вищого командного пункту і станції наведення ракет 9С32, при цьому визначає тип цілі, а також відбирає найбільш небезпечні з них.[4]
За один цикл цілерозподілу 9С457 видає до 24 цілевказівок зенітним ракетним комплексам. Один цикл складає 3 секунди. Час від отримання позначок цілей до видачі вказівки під час роботи з 9С15 — 17 секунд.[4] У режимі протиракетної оборони при захисті від балістичних ракет типу MGM-52 Lance середній робочий час становить 3 секунди, а рубіж видачі цілевказівки — від 80 до 90 км.[5]
Усі засоби командного пункту 9С457 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 834» (рос. Объект 834).[5] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[6]
- 9С457 — командний пункт ЗРС С-300В
- 9С457-1 — командний пункт ЗРС С-300В1
- 9С457М — командний пункт ЗРС С-300ВМ
- ↑ ГОСТ 8.417-2002
- ↑ а б Давыдов М. В. Годы и люди. — С. 258.
- ↑ Давыдов М. В. Годы и люди. — С. 266.
- ↑ а б в г Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 267
- ↑ а б Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 268
- ↑ Ганин С. М., Карпенко А. В., Зенитная ракетная система С-300, с. 50
- Давыдов М. В. Часть 2. Зенитные ракетные системы // Годы и люди. — (из истории ОАО «НИЭМИ», электронная версия издания с исправлениями и дополнениями, внесёнными в период 2002-2010 гг.). — Москва : Радио и связь, 2009. — ISBN 5-256-01601-6.
- Василий Н. Я., Гуринович А. Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 267—268. — 11000 прим.
- Ганин С. М., Карпенко А. В. Зенитная ракетная система С-300 // Невский бастион. — Приложение к военно-техническому сборнику. — Санкт-Петербург, 2001. — 73 с.
- ОАО «Спецмаш». Зенитно-ракетные системы С-300В и С-300ВМ, изделия 830—835. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.