Решнівецька волость
Решнівецька волость | ||||
Центр | Огіївці | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 11 060 (1886) | |||
Населення | 6041 осіб (1886) | |||
Густота | 50 осіб / км² | |||
Решнівецька волость (Огіївецька) — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у селі Огіївці.
Станом на 1886 рік складалася з 13 поселень, 13 сільських громад. Населення — 6041 особа (2973 чоловічої статі та 3068 — жіночої), 933 дворових господарства[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 5921 | 4568 |
Приватної власності | 4896 | 3735 |
Іншої власності | 243 | 178 |
Загалом | 11060 | 8602 |
Поселення волості:
- Огіївці — колишнє власницьке село при річці Більча за 10 верст від повітового міста, 326 осіб, 50 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок. За 7 верст — цвинтар із каплицею.
- Іршики — колишнє власницьке село при річці Білка, 804 особи, 118 дворів, православна церква й постоялий будинок.
- Киселі — колишнє власницьке село при річці Корстонка, 897 осіб, 152 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, кузня, водяний млин, поташний завод.
- Радківці — колишнє власницьке село, 295 осіб, 37 дворів, постоялий будинок і черепичний завод.
- Решнівка — колишнє власницьке село при річці Корстонка, 871 особа, 157 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
- Сахнівці — колишнє власницьке село при річці Случ, 699 осіб, 113 дворів, постоялий будинок, водяний млин й винокурний завод.
- Футори — колишнє власницьке село, 273 особи, 38 дворів, православна церква, постоялий будинок.
У 1900-1913 роках складалася з 13 поселень, 13 сільських громад.
Станом на 1900 роках складалася з 13 поселень, 13 сільських громад, населення зросло до 11 492 особи, 1955 дворових господарства, волосним старшиною був Митрофан Кравчук[2].
Станом на 1913 роках складалася з 19 поселень, 13 сільських громад, населення зросло до 12 672 особи, 2641 дворових господарство, волосним старшиною був Н. Яснюк[3].
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |