Вулиця Електриків (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:21, 23 грудня 2019, створена Rasal Hague (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Електриків
Київ
Парк моряків, корабель-меморіал монітор «Железняков»
Парк моряків, корабель-меморіал монітор «Железняков»
МісцевістьРибальський острів
РайонОболонський, Подільський
Колишні назви
Нова
Загальні відомості
Протяжність4,24 км
Координати початку50°28′41″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.478278° пн. ш. 30.497528° сх. д. / 50.478278; 30.497528Координати: 50°28′41″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.478278° пн. ш. 30.497528° сх. д. / 50.478278; 30.497528
Координати кінця50°28′28″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.474639° пн. ш. 30.527417° сх. д. / 50.474639; 30.527417
поштові індекси04176, 04071
Транспорт
Найближчі станції метро «Почайна»,
 «Тараса Шевченка»
АвтобусиА 53, 88
Найближчі залізничні станціїПочайна, з. п. Оболонь
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення№ 176
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10498
У проєкті OpenStreetMapr530435
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Електриків у Вікісховищі

Ву́лиця Еле́ктриків — вулиця в Оболонському та Подільському районах міста Києва. Пролягає від Рибальського мосту до Заводської вулиці.

Прилучаються провулок Електриків та проїзд без назви до Набережно-Рибальської дороги.

Історія

Вулиця виникла у 50-ті роки XX століття під назвою Нова. Сучасна назва — з 1955 року[1]. До 1980-х років пролягала до Набережно-Лугової вулиці.

Забудова

Вулиця Електриків — єдина вулиця на Рибальському острові. Переважає промислова забудова — приміщення заводів «Кузня на Рибальському» (раніше — «Ленінська кузня») та «Ремдізель», ТЕЦ-2, будівлі залізничної станції Почайна. Житлова забудова складається з невеликого житлового масиву в центрі Рибальського острова — гуртожитки та будинки працівників заводу «Кузня на Рибальському». Переважають дво-, три-, чотири- та п'ятиповерхові будинки.

Пам'яткою архітектури є будинок № 11 — Київська районна електростанція, зведена у 1930-ті роки, у стилі конструктивізм. Головний інженер будівництва — Б. Даманський, помічник — М. Оберучев, архітектор першої черги станції — М. Парусников.

Установи та заклади

Пам'ятники та меморіальні дошки

Зображення

Примітки

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]

Джерела