Сантьяго Каррільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 3 січня 2020, заснована на цій версії.
Сантьяго Каррільйо
ісп. Santiago Carrillo
Ім'я при народженніісп. Santiago José Carrillo Solares
Народився18 січня 1915(1915-01-18)[1][3][…]
Хіхон, Oviedo Provinced, Іспанія[5]
Помер18 вересня 2012(2012-09-18)[1][2][…] (97 років)
Мадрид, Іспанія[1][6]
·серцева недостатність
Країна Іспанія[6]
Діяльністьполітик, письменник
Знання мовіспанська[3]
Magnum opusEurocommunism and the Stated
Посадачлен Конгресу депутатів Іспанії[d][7], член Конгресу депутатів Іспанії[d][8], генеральний секретар Комуністичної партії Іспаніїd, член Конгресу депутатів Іспанії[d][9], General Secretary of the Socialist Youth of Spaind і General Secretary of the Unified Socialist Youthd
ПартіяКомуністична партія Іспанії (1985) і Workers' Party of Spain – Communist Unityd (1991)
БатькоWenceslao Carrillod
ДітиJosé Carrillo Menéndezd
Автограф
Нагороди
IMDbID 0140531

Сантьяго Каррільо Соларес (ісп. Santiago Carrillo Solares, 18 січня 1915(19150118), Хіхон — 18 вересня 2012[10][11][12], Мадрид) — іспанський політичний діяч, генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії, теоретик правого крила єврокомунізму. Один з останніх живих ветеранів Громадянської війни в Іспанії. Зіграв одну з ключових ролей в переході Іспанії до демократичної форми правління після смерті іспанського диктатора генерала Франсиско Франко в 1975-му році[11].

Життєпис

Народився в робітничій сім'ї. Його батько, Венцеслао Каррільо, став відомим активістом Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП), а сам Сантьяго співпрацював у газеті El Socialista з 13-річного віку. У 1932 році став редактором газети Соціалістичної молоді. У 1933 році був обраний генеральним секретарем молодіжної організації ІСРП.

Учасник страйку шахтарів Астурії в 1934 році, входив до складу Національного революційного комітету. За цю діяльність він пребував в ув'язненні з жовтня 1934 по лютий 1936. Після звільнення в березні 1936 року відвідав Москву, а потім став одним з організаторів об'єднання молодіжних спілок соціалістів і комуністів в Об'єднану соціалістичну молодь (Juventudes Socialistas Unificadas).

Після початку громадянської війни (1936) прийняв рішення про вступ до Комуністичної партії Іспанії (КПІ). Під час битви за Мадрид 7 листопада 1936 року був обраний на посаду керівника комітету громадського порядку Ради оборони Мадрида[12]. На цій посаді він несе персональну відповідальність за безсудні масові вбивства кількох тисяч «потенційних ворогів» — безпідставно арештованих та безвинних представників інтелігенції Іспанії: священиків, студентів, підприємців, журналістів, письменників, юристів, університетськіх викладачів[13].

У березні 1939 року Мадрид пав, чому сприяв здійснений полковником Касадо переворот проти уряду Негрін і переговори новоствореної Хунти національної оборони з франкістами. Сантьяго звернувся з відкритим листом до свого батька Венцеслао Каррільо, котрий увійшов до складу хунти, в якому, засудивши переворот як контрреволюційний, зрадницький і антикомуністичний, оголосив про припинення будь-яких відносин з батьком.

Після падіння Іспанської республіки Каррільо емігрував до Парижа, де намагався реорганізувати партію. У 1944 році він очолював відхід партизан-комуністів з Валь-д'Арана. Загалом у вимушеній еміграції він провів 38 років.

Змінив Долорес Ібаррурі на посаді генерального секретаря КПІ в 1960 році. Після введення радянських військ до Чехословаччини перевів партію до самостійної політики, багато в чому передбачивши еврокоммуністичний курс ще раніше Італійської комуністичної партії.

У 1981 після засудження Хуаном Карлосом I спроби державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим, Каррільо вигукнув перед телекамерами в захваті: «Боже, бережи короля!».

У 1985 році був виключений з КПІ, створив з групою прихильників Робітничу партію Іспанії — Комуністичне єдність, яка в 1991 році влилася в Іспанську соціалістичну робітничу партію на правах фракції «Ліва єдність». Втім, сам Каррільо в Соцпартію не вступив.

20 жовтня 2005 Автономний університет Мадрида обрав Каррільо своїм почесним доктором.

Помер 18 вересня 2012 в Мадриді на 98-му році життя.

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118667289 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Muere Santiago Carrillo — Madrid: PRISA, 1976. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Каррильо Сантьяго // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ а б Catalog of the German National Library
  7. ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=344&idLegislatura=1
  8. ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=293&idLegislatura=2
  9. ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=97&idLegislatura=0
  10. ↑ Пішов з життя легендарний іспанський комуніст // euronews
  11. ↑ а б BBC: Скончался экс-лидер испанских коммунистов
  12. ↑ а б Умер бывший глава компартии Испании Сантьяго Карильо
  13. ↑ Мадридское «Бутово». 70 лет со времени массовых расстрелов в Испании(рос.)

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сантьяго_Каррільйо&oldid=26933341