Улик Віра Йосипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Улик Віра Йосипівна
Народилася30 січня 1928(1928-01-30)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла28 серпня 1995(1995-08-28)[1] (67 років)
Москва, Росія
ПохованняВостряковський цвинтар
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьакторка, театральний педагог
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Тверський обласний академічний театр драмиd, Казанський державний академічний російський Великий драматичний театр імені Василя Качаловаd, Казанське театральне училище, Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленрадиd, Московський єврейський театр «Шалом»d і Московський театр «Біля Нікітських воріт»d
IMDbnm0880434
Нагороди та премії
Народний артист Татарської АРСР

Улик Віра Йосипівна (рос. Улик Вера Иосифовна) (30 січня 1928, Київ, УРСР — 29 серпня 1995, Санкт-Петербург (?), Росія) — радянська, російська актриса театру і кіно, театральний педагог. Народна артистка Татарської АРСР (1970).

Біографія

У 1950 році закінчила Київський театральний інститут ім. І. К. Карпенка-Карого.

У 1950—1952 рр. — актриса Київського театру російської драми ім. Л. Українки.

1952—1957 рр. — актриса Калінінського державного обласного драматичного театру (нині — Тверській обласний академічний театр драми).

1958—1973 рр. — актриса Казанського російського БДТ ім. В. І. Качалова. Зіграла ролі: Медея («Медея» Ж. Ануй), Леді Хеф («Бал злодіїв» Ж. Ануй), Лібуше («Будинок, де ми народилися» П. Когоут), Софія («Зикови» М. Горький), Фосфорична жінка («Баня» В. Маяковський), Флора («Хижачка» О.де Бальзак), Мати Валентини («Валентин і Валентина» М. Рощин).
Паралельно з акторською діяльністю, в 60—70-ті роки викладала сценічну мову в Казанському театральному училищі.

1973—1983 рр. — актриса Ленінградського академічного театру ім. Ленсовєта. Були партнерами у виставах з Алісою Фрейндліх[2][3].
Зіграла ролі: Зінаїда («Той, хто отримує ляпаси» Л. Андреєв, реж. Арсеній Сагальчик), Бабуся («Двері грюкають» Фермо, реж. І. Владимиров), Місіс Пайпер («Місіс Пайпер веде слідство» Д. Попплуелл (Jack Popplewell), реж. І. Владимиров), Катерина («Втеча», реж. Р. А. Сирота), мати («Дульсінея Тобоська», О. Володін, реж. І. Владимиров, 1973), Ксенія Іванівна Абрикосова («П'ятий десяток» О. Бєлінський, реж. І. Владимиров, 1977), Лідія Василівна Жербер («Старомодна комедія» О. Арбузов, реж. І. Владимиров), Велика Ма («Кішка на розпеченому даху» Т. Вільямс, реж. Н. А. Райхштейн), Вона («Ельдорадо» А. Соколова).

У 1984—1987 рр. — актриса Московського єврейського театру «Шалом» (Голда «Тев'є-молочник» Шолом-Алейхем, реж. Яків Губенко), Суддя («З коханими не розлучайтеся» О. Володін, реж. Яків Губенко).

1987—1995 рр. — актриса Московського театру «У Никитских ворот» п /к. М. Розовського. Грала в спектаклях: Тельма («На добраніч, мамо» Марша Норман/Marsha Norman — 'night, Mother), Войницька Марія Василівна («Дядя Ваня» А. П. Чехов, реж. М. Розовський), Ера («Концерт Висоцького в НДІ» М. Розовський), Продюсер («Літня ніч. Швеція» Е. Джозефсон, реж. М. Розовський), Мати («Все тече — життя і доля» В. Гроссман, реж. М. Розовський).

Знялася в декількох телевізійних виставах, зіграла ряд невеликих ролей в кіно.

Пішла з життя 29 серпня 1995 року.

Зі спогадів

Марк Розовський, театральний режисер: «Спектакль („Все тече — життя і доля“ В. Гроссмана) я поставив давно. „Лист з гетто“ грала чудова Віра Улик, до речі, уродженка Києва. Після її смерті я з етичних міркувань довго не наважувався відновлювати виставу…»[4].

Генрієтта Яновська, театральний режисер: «Віра Йосипівна Улик належала до тих небагатьох людей, спілкуванням з якими, нехай недовгим, нехай короткочасним, пишаєшся. Перед якими винен, бо не дав того, що міг би дати. Яким вдячний, бо при кожній зустрічі отримував тільки хороше. Своєю любов'ю вона вміла подарувати відчуття того, що ти прекрасний. Цей дар любові — дуже важлива якість. Воно допомагає іншій людині жити»[5].

Фільмографія

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ «Дульсінея Тобоська» — Театр імені Ленсовета, Санкт-Петербург (рос.)
  3. ↑ «П'ятий десяток» — Театр імені Ленсовєта, Санкт-Петербург (рос.)
  4. ↑ Прес-реліз літературної частини до вистави «Все тече — життя і доля» — театр «У Никитских ворот» (рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Петербурзький театральний журнал (№ 12 1997): Пам'яті Віри Улик (рос.)

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улик_Віра_Йосипівна&oldid=27637067