Мілов Вадим Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:45, 15 серпня 2020, створена Thebot (обговорення | внесок) (+ Зміни рейтингу)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Мілов
2008 рік
2008 рік
2008 рік
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Ізраїль Ізраїль
Швейцарія Швейцарія
Народження 1 серпня 1972(1972-08-01) (51 рік)
Уфа
Титул Міжнародний майстер (1993)
Гросмейстер (1994)
Рейтинг ФІДЕ 2592 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг
2705 (липень 2008 року)

Вадим Маркович Мілов (рос. Вадим Маркович Милов; нар. 1 серпня 1972) — швейцарський шахіст російського походження, гросмейстер від 1994 року.

Шахова кар'єра

До року 1992 грав за збірну Радянського Союзу i Росії, зокрема, того самого року здобув у Буенос-Айресі звання віце-чемпіона світу серед юнаків до 20-ти років. Наступні результати почав показувати як представник Ізраїлю. 1993 року здобув звання міжнародного майстра, наступного року — гросмейстера. Того самого року виступив за збірну Ізраїлю на шаховій олімпіаді в Москві. Від 1996 року в розіграшах представляє Швейцарію, 2000 року взяв участь в Олімпіаді в Стамбулі[1].

Тричі взяв участь у чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за нокаут-системою:

Досягнув багатьох турнірних успіхів, виграв чи поділив 1-ше місце, зокрема в таких містах як: Братто (2001), Москва (2002, Aeroflot Open), Бенаске (2002), Ашдод (2003), Лозанна (2003), Генуя (2003), Санто-Домінго (2003), Мерида (2003, 2005 i 2006), Женева (2004), Севілья (2004), Сан-Марино (2006), Філадельфія (2006, World Open), Морелія (2007), Чикаго (2007, разом з Юрієм Шульманом) i на турнірі в Гібралтарі (2009, разом з Петром Свідлером). 2005 року досягнув значного успіху, перемігши в дуже сильному турнірі зі швидких шахів Corsica Masters на Корсиці. На тому турнірі переміг підряд Аркадія Найдіча, Юдіт Полгар, Золтана Алмаші, a у фіналі здолав 3 — 1 Вішванатана Ананда[5].

Найвищий рейтинг Ело дотепер мав станом на 1 липня 2008 року, досягнувши 2705 пунктів, посідав тоді 28-ме місце в світовій класифікації ФІДЕ[6].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело[7]

Примітки

Література

Посилання