Санто-Домінго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санто-Домінґо
Santo Domingo
Герб Санто-Домінґо
Герб
Координати: 18°30′ пн. ш. 69°59′ зх. д. / 18.500° пн. ш. 69.983° зх. д. / 18.500; -69.983
Країна Домініканська Республіка Домініканська Республіка
Провінція Національний Округ
Засноване 5 серпня 1496
Уряд
 - Мер Роберто Сальседо
Площа
 - Місто 104,44 км²
Населення (2006)
 - Місто 2 253 437
 - Густота 8747/км²
 - Агломерація 2 253 437
Веб-сайт: http://www.adn.gov.do/
Санто-Домінґо. Карта розташування: Домініканська Республіка
Санто-Домінґо
Санто-Домінґо

Са́нто-Домі́нго, або Са́нто-Домі́нго-де-Гусма́н (ісп. Santo Domingo, або Santo Domingo de Guzmán) — столиця Домініканської Республіки, її культурний і економічний центр.

Природні умови[ред. | ред. код]

Санто-Домінго розташований на півдні Домініканської Республіки, у південно-східній частині острова Гаїті. Місто займає ділянку рівнинного узбережжя Карибського моря. Клімат вологий, тропічний. Середньомісячна температура повітря коливається протягом року від +24 до +27 градусів. Середньорічний рівень опадів становить близько 1460 мм. Сезон проливних дощів триває з травня по листопад. У цей же період часто надходять ураганні вітри. У грудні — квітні опадів випадає досить мало. Природна рослинність доволі мізерна і представлена в основному дрібнолиственими чагарниками, характерними для зони саван.

Населення, мова, віросповідання[ред. | ред. код]

Чисельність населення Санто-Домінго становить понад 2 200 000 чоловік. Більше як 70 % мешканців міста — мулати, близько 10 % — негри, решта — європейці. Європейське походження має, як правило, велика частина представників вищих прошарків суспільства. Державна мова — іспанська. Серед вірян переважають католики (понад 95 %).

Історія розвитку міста[ред. | ред. код]

Санто-Домінго був заснований 1494 року братом знаменитого мореплавця Христофора Колумба, Бартоломео Колумбом, на березі річки Осама. Спочатку місто дістало назву Нова Ізабелла, проте надалі було перейменоване на Санто-Домінго на честь святого Домініка. Санто-Домінго — найстаріший постійний населений пункт Америки, заснований європейцями. У XVI столітті це місто стало столицею всіх іспанських колоній Нового Світу, тут розміщувалася резиденція іспанського короля. Проте після того, як іспанці захопили Перу і Мексику, острівні колоніальні володіння, серед яких і Гаїті, втратили своє колишнє значення для колонізаторів. У XVIII столітті до порту Санто-Домінго стали завозити з Африки чорношкірих рабів, оскільки знову виникла потреба у робочій силі на плантаціях острова Гаїті.

1794 року, після повстання африканських невільників на Гаїті, вся територія острова опинилася в руках повстанців, і іспанцям довелося залишити Санто-Домінго. За угодою, підписаною в Базелі 1795 року, місто стало власністю Франції. 1801 року Санто-Домінго було захоплене озброєними загонами гаїтянських революціонерів, що виступали за незалежність острова від французів. 1803 року під тиском повсталого населення, що спочатку зазнало поразки, але продовжило боротьбу, французькі колонізатори були змушені залишити Гаїті. Після проголошення незалежності острова 1804 року іспанці все ж таки залишили за собою право володіння його східною частиною і міцно облаштувалися в Санто-Домінго.

1844 року Санто-Домінго набув статусу столиці Домініканської Республіки. Проте і після введення в країні республіканського правління у столиці та інших населених пунктах Гаїті періодично спалахували повстання, оскільки Іспанія не припиняла посягань на територію країни. 1916 року місто захопили війська США. Період окупації тривав до 1924 року, коли було прийнято нову Конституцію Домініканської Республіки. У 19361961 роках Санто-Домінго мало назву Сьюдад-Трухільйо на честь президента Домініканської Республіки Р. Трухільйо, що став диктатором країни. 1930 року місто серйозно постраждало від сильного урагану, що пройшовся по місту та його околицях. Протягом подальших десятиліть архітектуру столиці було відновлено. У 1940—1950 роках економіка міста перебувала на досить високому рівні, тут прокладалися нові дороги, крупні фінанси вкладалися в будівництво промислових підприємств, а також у розвиток системи охорони здоров'я і народної освіти.

У 1950-х роках серед населення Санто-Домінго стало наростати невдоволення диктаторською політикою Р. Трухілйьо. У 1956, 1959, 1960 роках в місті ставалися масові збройні виступи проти представників панівної верхівки. У 1965 році столицею заволоділи революційно настроєні війська повстанців, вони вимагали введення конституційного порядку в країні і позбавлення влади реакційної хунти, що заручилася підтримкою військ США, які були розташовані в Санто-Домінго. До кінця 1960-х у результаті врегулювання політичної ситуації в країні, промисловість столиці почала розвиватися ефективніше, але внаслідок інфляції і безробіття, рівень життя населення залишився доволі низьким. У середині 1980-х в Санто-Домінго сталися масові заворушення, спричинені протестом місцевих жителів проти безперервного зростання цін та економічної політики корумпованої влади. У 1990-х центральний уряд запропонував програму боротьби з корупцією і подолання економічної кризи, реалізація якої мала велике значення для господарського життя Санто-Домінго.

Культурне значення[ред. | ред. код]

Собор Санта-Марія-ла-Менор

Архітектурні споруди в Санто-Домінго поєднують у собі елементи готичного, арабського і романського стилів, а також Ренесансу. У колоніальну епоху в місті було зведено фортецю Осама (перша в Західній півкулі, 1507 рік); башту Торі дель Оменахе (1507 рік); палац Каса дель Альміранте (1514 рік); замок Алькасар, побудований 1514 року сином Христофора Колумба, Дієго; палац Каса де Енгомбе (1535 рік); католицький собор Санта-Марія-ла-Менор (1520 рік), в якому до 1922 року розміщувалася гробниця Христофора Колумба; а також церкви Сан-Ніколос і Сан-Франциско (XVI століття). З XVI століття Санто-Домінго забудовувалося відповідно до регулярного плану. Міські стіни в Санто-Домінго зводилися більше як півтора сторіччя — з 1543 по 1702 рік. До визначних архітектурних пам'яток столиці також належать монастирі та шпиталі, що являють собою невеликі кам'яні будівлі. На території міста збереглися залишки укріплень іспанських завойовників.

1913 року в Санто-Домінго було побудовано приміщення театру, а в 1943 році споруджений великий готель «Ярагуа».

Сучасні житлові й офісні будівлі, побудовані після руйнівного урагану 1930 року, збудовані, як правило, із залізобетонних блоків. 1992 року в місті було споруджено маяк Колумба (він розташований на місці старовинного маяка, який був побудований ще 1496 року). Того ж року тут розмістили гробницю з прахом Христофора Колумба, перенесену з собору Санта-Марія-ла-Менор. Санто-Домінго — перше університетське місто в Західній півкулі. У столиці розташований найдавніший в Америці університет Санто-Домінго, відкритий 1538 року на базі духовної семінарії. Навчання в ньому студентів почалися 1558 року за вказівкою короля Іспанії Філіпа II. Спочатку університет було названо на честь Фоми Аквінського, і він перебував під опікою домініканського монастиря. В університеті планувалося відкрити чотири факультети — медичний, юридичний, філософський і теологічний. Сюди почали приїжджати навіть іноземні студенти: з Панами, Куби, Мексики, Венесуели та інших країн. У наш час[коли?] при університеті побудовано студентське містечко. У Санто-Домінго розташовані також Академія історії, Національна школа витончених мистецтв, Національна консерваторія. Найбільшими музейними установами міста є Національний музей і Національна галерея витончених мистецтв. Історичний центр міста внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]