Батаров Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:40, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Батаров
рос. Михаил Батаров
Ім'я при народженніМихайло Федорович Батаров
Народження30 вересня 1919(1919-09-30)
Грішино
Смерть26 грудня 1990(1990-12-26) (71 рік)
Москва
ПохованняНіколо-Архангельський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби1939—1981
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор авіації
Формування611-й вап
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «За визволення Белграда»

Миха́йло Фе́дорович Бата́ров (рос. Михаил Фёдорович Батаров; нар. 1919 — пом. 1990) — радянський військовий льотчик-винищувач часів Другої світової війни, генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився 30 вересня 1919 року в селі Грішино, нині в складі Фомінського сільського поселення Гороховецького району Владимирської області Росії, в селянській родині. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. У 1936 році переїхав до Москви, де працював котельником, навчався у аероклубі.

До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1940 році закінчив Борисоглібську військову авіаційну школу. Член ВКП(б) з 1942 року.

На фронтах німецько-радянської війни з 15 грудня 1942 року. Воював на винищувачах І-153, ЛаГГ-3, Як-1 і Як-3 у складі 611-го винищувального авіаційного полку на Закавказькому, Північно-Кавказькому, Південному, 4-у, 3-у і 1-у Українських фронтах. Пройшов бойовий шлях від пілота до командира авіаційної ескадрильї. Був поранений і контужений.

До 18 квітня 1945 року здійснив 322 бойових вильоти, в тому числі: 88 — на розвідку військ і техніки ворога, 95 — на прикриття штурмовиків і бомбардувальників, 85 — на прикриття наземних військ, 54 — на штурмовку військ супротивника. Провів 72 повітряних бої, у яких збив особисто 15 і в складі групи 1 літак ворога.[1]

Після закінчення війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1957 році закінчив Курси удосконалення при Військово-повітряній академії. У 1981 році генерал-майор авіації М. Ф. Батаров вийшов у відставку.

Мешкав у Москві, де й помер 26 грудня 1990 року. Похований на Ніколо-Архангельському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, майорові Батарову Михайлу Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5455).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (15.10.1943, 29.01.1945), орденом Олександра Невського (05.08.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (17.03.1944, 11.03.1985), трьома орденами Червоної Зірки (17.02.1943, …), орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.

Примітки

  1. Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 грудня 2015.

Посилання