Матущенко Семен Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:27, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 3 жовтня 2020, заснована на цій версії.
Матущенко (Матушенко) Семен Юхимович
Народження30 травня 1924(1924-05-30)
Банне
Смерть22 вересня 1988(1988-09-22) (64 роки)
Слов'янськ
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Червоної армії РСЧА
Рід військ артилерія
Роки служби1942–1945
Званнямолодший сержант
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Матущенко (Матушенко) Семен Юхимович (30 травня 1924(19240530) — 22 вересня 1988) — учасник німецько-радянської війни, молодший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Біографія

Народився 30 травня 1924 року в селі Банному ((нині м. Святогірськ, Слов'янський район Донецької області) в селянській родині. Українець. По закінченні середньої школи у 1941 році працював у колгоспі.

З початком німецько-радянської війни опинився на тимчасово окупованій території. У жовтні 1941 року вступив до Слов'янського партизанського загону під командуванням Карнаухова, був розвідником-провідником. За час перебування у загоні 18 разів брав участь у бойових операціях, за що був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (15.06.1945)[1].

У лавах РСЧА з жовтня 1942 року.

Навідник 76-мм гармати полкової артилерійської батареї 223-го кавалерійського полку 63-ї кавалерійської дивізії 5-го гвардійського кавалерійського корпусу козак С. Ю. Матущенко в бою за селище Вільшана Київської (нині — Черкаської) області 3 лютого 1944 року разом із обслугою підбив 1 танк і знищив 4 вогневі точки супротивника. 29 лютого 1944 року нагороджений орденом Слави 3-го ступеня[2].

25 жовтня 1944 року поблизу населеного пункту Надькалло (Угорщина) під час відбиття контратаки ворога, обслуга викотила гармату на відкриту позицію і влучним вогнем підбила 2 танки й до взводу автоматників. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року молодший сержант Матущенко С. Ю. нагороджений орденом Слави 1-го ступеня[3].

За особисту мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками при визволенні міста Тиргу-Окна (Румунія) у серпні 1944 року, 13 лютого 1969 року нагороджений орденом Слави 2-го ступеня.

У 1945 році закінчив прискорені курси при Московському військово-політичному училищі. Брав участь в Параді Перемоги[4] в Москві, на Червоній площі в червні 1945 року. Демобілізований у 1945 році. Мешкав у місті Слов'янську Донецької області. Працював теслею на меблевій фабриці.

Помер 22 вересня 1988 року.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985[5]), Слави трьох ступенів і медалями.

Література

  • «Солдатская слава». — Донецк: Донбас, 1971, с. 57-61;
  • Лобода В. Ф. «Солдатская слава». — М.: Воениздат, 1967, кн.2, с. 210—211;
  • Дубров Б. И. «Солдатская слава». 3-є вид. — Киев, 1987, с. 312.

Примітки

  1. ↑ Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 серпня 2014.
  2. ↑ Нагородний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 серпня 2014.
  3. ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 11.05.1945 р.(рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 29.08.2014.
  4. ↑ Портал про фронтовиків: Матущенко С. Ю.(рос.)
  5. ↑ Інформація на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 29 серпня 2014.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матущенко_Семен_Юхимович&oldid=29722246