Рудольф Герке

Рудольф Ернст Отто Герке
Rudolf Ernst Otto Gercke
Народження	17 серпня 1884(1884-08-17) Міколайкі
Смерть	17 лютого 1947(1947-02-17) (62 роки) Марбург
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Звання	генерал від інфантерії
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Рудольф Герке у Вікісховищі

Рудольф Ернст Отто Герке (нім. Rudolf Ernst Otto Gercke; нар. 17 серпня 1884, Міколайкі — пом. 17 лютого 1947, Марбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1942), начальник військово-транспортної служби Верховного командування Вермахту.

Біографія

Народився 17 серпня 1884 року в східно-пруському містечку Міколайкі (тепер Польща).

27 лютого 1903 року зарахований юнкером до 1-го єгерського батальйону графа Йорка фон Вартенбурга й 18 жовтня того ж року отримав звання прапорщика.

1 жовтня 1911 року був направлений до Пруської військової академії, де перебував до 21 липня 1914 року. Після повернення був призначений на посаду ад'ютанта.

З початком Першої світової війни Р. Герке зі своїм батальйоном відбув на Східний фронт, де 23-24 серпня 1914 року отримав бойове хрещення.

З 18 жовтня 1917 року переведений до головного штабу Воєнно-транспортної служби.

1 жовтня 1922 року призначений командиром роти 1-го Прусського піхотного полку.

У 1923 році в чині майора звільнений у запас.

У 1933 році повернувся на військову службу.

З 12 жовтня 1937 по 1 вересня 1939 року — начальник 5-го (транспортного) відділу Генерального штабу сухопутних військ Вермахту.

З 1 вересня 1939 по 8 травня 1945 — начальник воєнно-транспортної служби ОКВ та ОКХ (з 15 січня 1940 — воєнно-польової транспортної служби).

Після капітуляції Німеччини, потрапив до американського полону. Помер у шпиталі в Марбурзі 17 лютого 1947 року.

Військові звання

• 18 жовтня 1903 — прапорщик;
• 18 серпня 1904 — лейтенант;
• 18 серпня 1912 — обер-лейтенант;
• 28 листопада 1914 — гауптман;
• 31 жовтня 1923 — майор;
• 1 квітня 1937 — оберст-лейтенант;
• 1 жовтня 1937 — оберст;
• 1 жовтня 1939 — генерал-майор;
• 1 серпня 1940 — генерал-лейтенант;
• 19 квітня 1942 — генерал від інфантерії

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами і зіркою (Фінляндія)
  • орден (25 березня 1942)
  • зірка (15 липня 1942)
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (25 вересня 1943)

Література

• Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 4 Fleck-Gyldenfeldt, Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, стор.238-239.
• Andris J. Kursietis: The Wehrmacht at War, Aspekt 1999, ISBN 90-75323-38-7, S. 314