Східний фронт, Східна Європа (1914—1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східноєвропейський театр воєнних дій
Першої світової війни
Перша світова війна
Eastern Front (World War I).jpg
За годинниковою стрілкою з лівого верхнього кута:
Австро-угорська артилерійська обслуга 305-мм важкої гармати Škoda 305, зимова битва в Карпатах, (зима 1914-1915); німці в Києві, березень 1918; російський додредноут «Слава» тоне в битві за Моонзундські острові, 17 жовтня 1917; російська піхота на стройовому огляді, 1914; румунська піхота, озброєна гвинтівками Mannlicher M1893 на заняттях з вогневої підготовки. Румунія в Першій світовій війні
Дата: 17 серпня 1914 — 3 березня 1918
Місце: Східна Європа, Балтійське та Чорне моря
Результат: Перемога Центральних держав, Берестейський мир, Бухарестський мирний договір
Сторони
Антанта:
Росія Російська імперія (1914–17)
Румунія Королівство Румунія (з 1916)

Росія Російська Республіка (1917)


 Російська РФСР (1917—1918)

Четверний Союз:
Німецька імперія Німецька імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Османська імперія Османська імперія (з 1916)
Flag of Bulgaria.svg Болгарське царство (з 1915)
Командувачі
Росія Микола II
Росія Микола Миколайович
Росія Михайло Алексєєв
Росія Олексій Брусилов
Румунія Костянтин Презан
Румунія Александру Авереску

Росія Олександр Керенський
Росія Лавр Корнілов
Росія Микола Духонін


Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка Лев Троцький
Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка Микола Криленко

Німецька імперія Пауль фон Гінденбург
Німецька імперія Еріх Людендорф
Німецька імперія Леопольд Баварський
Австро-Угорщина Франц Конрад фон Гетцендорф
Австро-Угорщина Артур фон Штрауссенбург
Австро-Угорщина Фрідріх Австрійський
Османська імперія Енвер-паша
Болгарія Нікола Жеков
Болгарія Стефан Тошев
Військові сили
2 166 700 піхота
110 600 кавалерія
1 226 легких гармат
1 139 важких гармат
(жовтень 1917)
1 178 600 піхота
39 000 кавалерія
1 690 легких гармат
2 230 важких гармат
(жовтень 1917)[1]
Втрати
Росія
від 600 000[2] до
1 860 000[3] вбито та померло він ран,
2 600 000 поранених, хворих та контужених,
2 650 000 полонених Румунія
200 000 вбитих, поранених та полонених
Німецька імперія
800 000 вбитих, поранених та полонених
Австро-Угорщина
730 000 вбитих, 2 000 000 поранених, 2 000 000 полонених

Схі́дний фронт Пе́ршої світово́ї війни́ або Східноєвропе́йський теа́тр воє́нних дій Пе́ршої світово́ї війни́ (19141918) — військові дії, що проходили в роки Першої світової війни на території Східної Європи. В Російській імперії також мав назву Другої вітчизняної війни[4]

Театр воєнних дій охоплював колосальну територію на сході Європейського континенту й простягався від Балтійського до Чорного морів між Російською імперією та Румунським королівством з одного боку й Центральними країнами (Німецької, Австро-Угорської імперіями та Болгарським царством) з іншого.

На першій стадії збройного конфлікту, російська імператорська армія, скориставшись тим, що левова частка імперської армії Німеччини зосередилась на Західному фронті для нанесення вирішального удару по бельгійській та французькій арміях, здійснила спробу вторгнутись до Східної Пруссії. Однак, німецькі війська вдалим маневром спромоглися спочатку зупинити наступ противника, а згодом і завдати поразки. Водночас, на південному фланзі театру війни, австро-угорська армія не змогла протистояти російському наступу в Галичині та відступила.

З 1915 року ситуація кардинально змінилась. Перекинувши частину своїх боєготових та обстріляних дивізій і корпусів із Заходу, німці у взаємодії з австро-угорським військом завдали росіянам потужного удару. Після розгрому російської армії в ході наступу під Горлицєю, армії Троїстого союзу прорвали фронт оборони супротивника та, завдавши нищівної поразки, просунулися вглиб території Російської імперії на кілька сотень кілометрів.

У 1916 році Російська імперія здійснила спроби переломити хід воєнних дій на театрі на свою користь, але бої під Нарочю, під Барановичами та Митавою значного успіху не мали. Єдиним успіхом російської армії став Брусилівський наступ, який у цілому не змінив ситуацію на фронті. В серпні 1916 року натхненна успішним проведенням цього наступу у війну на боці Антанти вступила Румунія, але у швидкоплинній кампанії румунська армія була вщент розбита німецько-австрійським військами з півночі та болгарською армією з півдня й лише допомога царської Росії врятувала її від нищівного розгрому. Східний фронт розтягнувся аж до Чорного моря.

Лютнева революція в Росії призвела до краху самодержавства, цар Микола II був змушений відректись престолу. У країні була проголошена республіка, владу в Росії очолив Тимчасовий уряд на чолі з О.Керенським. Проте, Російська Республіка не відмовилась від своїх союзних зобов'язань і продовжила вести війну на всьому просторі Східного фронту. Літом війська Керенського ініціювали стратегічний наступ у Галичині, але, наштовхнувшись на потужну оборону німецьких та австрійських військ, зупинились і згодом відступили.

Після жовтневого перевороту, коли в Росії за підтримки австро-німецького блоку до влади прийшли більшовики, бойові дії на Східному фронті припинилися. Більшовики уклали перемир'я із Центральними державами і почали готуватися до підписання сепаратного мирного договору. Румунія, виявившись в ізоляції, також була вимушена укласти перемир'я з Німеччиною та її союзниками та 7 травня 1918 року підписати з ними мир. 3 березня 1918 року між більшовиками і Центральними державами був заключений Берестейський мирний договір, що позбавляв Російську імперію величезних територій і перетворював її, фактично, у залежну від Німеччини державу.

Географічні умови театру[ред.ред. код]

Східноєвропейський театр війни охоплював величезні території Східної та Центральної Європи. На первинній фазі війни він включав усю смугу місцевості поздовж західних кордонів Російської імперії та Німеччини й Австро-Угорщини: Російську Польщу, Східну Пруссію, східну частину провінцій Позен і Сілезії, а також Галичину. Із заходу театр воєнних дій обмежувався рікою Віслою; з півдня — Карпатськими горами і румунським кордоном; зі сходу — лінією Петербург — Великі Луки — Смоленськ — Гомель — Київ і річкою Дніпро; з півночі — Балтійським морем. Протяжність театру по фронту від Балтійського моря до російсько-румунського кордону становила близько 850—900 км (по лінії Кенігсберг — Чернівці), максимальна глибина — близько 500 км (від лінії Барановичі — Рівне до кордону з Німеччиною (трохи західніше міста Лодзь).

За загальним географічним виглядом театр був переважно рівнинний та цілком придатний для широких маневрених операцій і зручний для розгортання та застосування великої кількості військ. Рівнинний, почасти горбистий, почасти у вигляді пагорбів, лісисто-болотистих і озерних ділянок елементи яких грали переважно тактичне значення, за винятком деяких районів, які мали і стратегічне значення.

Мережа залізничних ліній протиборчих сторін була нерівномірною. У той час як Німеччина і частково Австро-Угорщина мали широко розвинену і насичену мережу залізниць, що було впливовим чинником щодо мобілізації, зосередження і харчування масових армій, а також спроможностей щодо швидкого перекидання їх як з фронту на фронт, так і в районі однієї операції, то в Російській імперії залізниці були розвинені слабо. Російська залізнична мережа не була підготовлена до наступальних операцій і не могла одночасно витримати навантаження оперативних перевезень і постачання армій; вона була трохи більш розвинена на німецькому фронті, й зовсім погано на австрійському.

Плани сторін[ред.ред. код]

За планом начальника німецького генерального штабу — генерала фон Шліффена, призначеного на цю посаду ще в 1891 році, який вважав що у війні на два фронти домагатися швидкої перемоги слід спочатку над Францією, німецьке вище керівництво розгортало головні сили проти Франції, обмежившись на сході невеликим заслоном проти Росії[5]. За оцінкою німецького військового командування Німецька імперія розраховувала вести війну проти Росії не одна, а разом зі своєю спільницею — Австро-Угорщиною, яка підписала угоду з кайзером в 1879 році. Великі надії німецький генеральний штаб покладав також на те, що на боці Німеччини виступить і Румунія, яка в 1883 році уклала з цього приводу таємну конвенцію з Австро-Угорщиною[6].

Розгром французько-британської армії німецький генеральний штаб передбачав закінчити за 6 — 8 тижнів[7]. Після цього слід було повернути всі сили на схід з метою розгрому Росії. В основу цього задуму була покладена ідея швидкоплинної війни.

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
Джерела
  1. [1]
  2. Докладная записка по особому делопроизводству" № 4 (292) от 13(26) февраля 1917 о потерях на всех фронтах, ЦГВИА СССР, ф.2003, оп.1, д.186, л.98
  3. Головин Н. Н. Военные усилия России в мировой войне Глава 5. Из них зарегистрированные убитые 626 000, неизвестные убитые 674 000, умершие от ран 350 000, умершие от болезней 140 000, умершие в плену 70 000.
  4. Moore, Colleen M. (2009). «Demonstrations and Lamentations: Urban and Rural Responses to War in Russia in 1914». The Historian. 71 (3): 555—575 [p. 563]. doi:10.1111/j.1540-6563.2009.00245.x.
  5. «Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 2, Berlin, 1925, S. 22.
  6. История первой мировой войны 1914—1918 гг. стр.187-189
  7. «Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 1, S. 54.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]