Томас Йоганн Зеєбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:23, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Йоганн Зеєбек
нім. Thomas Johann Seebeck
Народився29 березня (9 квітня) 1770[1]
Ревель, Російська імперія
Помер10 грудня 1831(1831-12-10)[1][2][…] (61 рік)
Берлін, Королівство Пруссія[4]
Країна Російська імперія
Діяльністьфізик
Alma materГімназія Густава Адольфа
Геттінгенський університет
Галузьфізика
ЧленствоПрусська академія наук
Леопольдина
Баварська академія наук
БатькоJohann Christoph Seebeckd
ДітиAugust Seebeckd
Нагороди

То́мас Йо́ганн Зе́єбек (нім. Thomas Johann Seebeck, 9 квітня 1779(17790409), Ревель (нині — Таллінн) — 10 грудня 1831, Берлін) — німецький фізик.

Біографія

Здобув медичну освіту в університетах Берліна та Геттінгена. У 1802 році здав іспити для дозволу на лікарську практику і працював у Гетінгені. Працював приватним вчителем у Єні, Байройті і Нюрнберзі, при цьому почав займатися природничими науками. У 1795 році у Байройті одружується із Юліане Амалі Ульріке. У Байройті також народилися 6 із 8 його дітей. З 1818 року оселився в Берліні, де був обраний членом Академії наук. Зеєбек зробив кілька відкриттів в оптиці (колірні явища поляризації в одно- і двуосних кристалах, відкриті одночасно французьким фізиком Біо, а раніше — Брюстером у 1813 і Волластоном у 1814), акустиці (вплив руху звучного тіла на висоту тону), у вченні про теплоту (розподіл теплових променів в сонячному спектрі), але особливо — в області електрики (відкриття в 1821 термоелектричних струмів; поперечне намагнічування). Зеєбек багато працював над вивченням хімічної дії світла і відкрив, що ця дія не закінчується негайно по припиненню світла, але продовжується і в темряві дуже довгий час. Крім того, Зеєбек дав дослідне підтвердження закону Брюстера про зв'язок показника заломлення тіла з кутом повної поляризації.

У 1821 році відкрив спосіб охолодження речовини за допомогою електрики, названий його ім'ям. У 1822 році він опублікував результати своїх дослідів у статті «До питання про магнітну поляризацію деяких металів і руд, яка виникає в умовах різниці температур», опублікованій в доповідях Прусської академії наук. У 1834 році був відкритий ефект Пельтьє, зворотний ефекту Зеєбека[5].

Див. також

Примітки

Посилання