Байройт
Координати 49°56′53″ пн. ш. 11°34′42″ сх. д. / 49.94805555558377819° пн. ш. 11.57833333336077608° сх. д.Координати: 49°56′53″ пн. ш. 11°34′42″ сх. д. / 49.94805555558377819° пн. ш. 11.57833333336077608° сх. д.
|
Байройт (нім. Bayreuth, також Байрейт[джерело?]) — місто земельного підпорядкування в Німеччині, розміщене в Землі Баварія. Є адміністративним центром округу Верхня Франконія.
Загальні дані[ред. | ред. код]
Байройт знаходиться на Червоному Майні, південніше витоків Майну, між Фіхтелем та Франконською Швейцарією.
Населення Байройта становить 72 716 осіб (на 30 липня 2007 року).
Місто займає площу 66,92 км².
Адміністративний поділ міста[ред. | ред. код]
Байройт складається з 39 районів:
- 1: Westliche Innenstadt
- 2: Ostliche Innenstadt/Obere Roth
- 3: Cosima-Wagner-Stra?e/ Nurnberger Stra?e/Universitatsstra?e
- 4: Sudostliche Innenstadt
- 5: Sudwestliche Innenstadt
- 6: Birken
- 7: Justus-Liebig-Stra?e/Quellhofe/Ruckertweg
- 8: Leuschnerstra?e/Ludwig-Thoma-Stra?e
- 9: Saas
- 10: Bismarckstra?e/Friedrichstra?e/Moritzhofen
- 11: Freiheitsplatz/Malerviertel
- 12. Erlanger Stra?e/Wolfsgasse
- 13: Jakobshof
- 14: Hetzennest/Braunhof/Fantaisiestra?e
- 15: Meyernberg
- 16: Nordlicher Roter Hugel
- 17: Gruner Hugel/Wendelhofen
- 18: Kreuz
- 19: Herzoghohe/Am Bauhof
- 20: Nordliche Innenstadt
- 21: Carl-Schuller-Stra?e/Burgerreuther Stra?e/Gutenbergstra?e
- 22: Gartenstadt
- 23: Burgerreuth/Gravenreutherstra?e
- 24: St. Georgen/Gruner Baum/Burg
- 25: Ostliche Hammerstatt
- 26: Westliche Hammerstatt
- 27: Bernecker Stra?e/Insel/Riedelsberg
- 28: Industriegebiete St. Georgen
- 29: St. Johannis
- 30: Neue Heimat
- 31: Oberkonnersreuth
- 32: Laineck
- 33: Westlicher Roter Hugel
- 34: Eubener Stra?e/Furtwanglerstra?e/Schupfenschlag/Hohe Warte
- 35: Seulbitz
- 36: Aichig/Grunau
- 37: Thiergarten/Destuben
- 38: Oberpreuschwitz
- 39: Wolfsbach
Історія міста[ред. | ред. код]
Байройт уперше згадується 1194 року в документі єпископа Отто II Бамберзького як Баварський ви́руб.
Спочатку (наприклад, 1199 року) Байройт називали villa (село), але вже 1232 року в одному з документів його вперше названо civitas (місто).
Десь між 1200 і 1230 роками Байройт здобув права міста. До 1248 року правителями міста були графи Діссен-Андекські. Центр міста донині зберіг типову структуру баварської центральної площі: у центрі будівля муніципалітету, поблизу — церква, а на узвишші — замок.
1248 року місто перейшло у власність до бургграфа Фрідріха III, ставши частиною держави, якою володіла франконська гілка династії гогенцоллернів. 1361 року імператор Карл IV надав право карбування монет бургграфові Фрідріху V для міст Байройт і Кульмбах.
1421 року Байройт уперше з'являється на географічній карті. Після поділу держави, Байройт стає частиною графства Кульмбах. Місто кілька раз страждало від епідемій чуми і війн, а 1430 року його було зруйновано внаслідок гуситських війн. Ще 1528 року (за 10 років до початку реформації) правителі франконських маркграфських областей долучилися до лютеранської віри.
1605 року з необережності виникла велика пожежа, яка знищила 137 із 251 міських будинків. 1620 року лютувала чума, а в 1621 році сталася ще одна велика пожежа.
Поворотним пунктом в історії міста став 1603 рік, коли маркграф Кульмбаха (Бранденбург-Кульмбах) Крістіан вирішив перенести свою резиденцію до Байройта. Будівництво нової столиці припинялося через тридцатирічну війну, однак пізніше життя в місті повернулося до нормального і було зведено чимало будинків у стилі бароко.
«Золоте століття» Байройта настало під час правління маркграфині Вільгельміни, старшої дочки пруського короля Фрідріха Вільгельма I і сестри Фрідріха Великого. Вона побудувала кілька парків і замків, які збереглися донині і визначають вигляд міста. Також за її правління було збудовано Маркграфський оперний палац — одну з найвідоміших будівель у стилі бароко, які збереглися.
1769 року, не лишивши спадкоємця, помер останній маркграф князівства Байройт, і місто-державу було анексовано прилеглим князівством Ансбах. Байройт перестає бути столицею. Невдовзі після цього місто і його околиці стають провінцією Пруського королівства (1792), потім Франції (1806) і, нарешті, Баварії (1810).
1872 року до міста переїхав композитор Ріхард Вагнер, який тут зумів здійснити мрію: побудувати грандіозний оперний театр саме для демонстрації головного твору свого життя — «Кільце Нібелунга».
Під час Другої Світової війни місто вважали одним із осередків ідеології нацизму завдяки особливій увазі Гітлера до фестивалів Вагнера, які тут відбувалися.
Табір переміщених осіб «Леопольд-Казерне»[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни в Байройті існував табір переміщених осіб[4] «Леопольд-Казерне» (нім. Leopold Kaserne), в якому перебувало 1900 українців. Комендант табору — д-р Ценко Микола. Енциклопедія українознавства уточнює, що в таборі були інтерновані члени УНРРА-ІРО, чисельність яких коливалась від 500 до 4 000 осіб у 1945—1949 рр.[5].
1945 року у таборовій гімназії засновано хор. Теорію музики викладав професор і композитор Недільський Іван, а керувала хором професор Огроднік-Жилава Анастазія. На запрошення Міського хору Байройта декілька гімназійних хористів, головним чином басів, заспівали в славному «Фестшпільгаузі» Ріхарда Ваґнера, щоб підсилити виступ хору.
Діяло спортивне товариство УСТ Дніпро (Байройт).
Наука та освіта[ред. | ред. код]
Значним поштовхом до розвитку міста стало відкриття тут у 1975 році Байройтського університету. На 6-ти його факультетах 2009 року навчалося понад 9000 студентів.
Культура[ред. | ред. код]
Байройт відомий багатим культурним життям:
- працюють 2 оперні театри — Байройтський театр і Маркграфський оперний театр;
- насамперед місто відоме у Німеччині та за її межами завдяки щорічному «Вагнерівському музичному фестивалю», який відбувається у приміщені Байройтського театру. Раз на рік виконується лише музика Вагнера, здебільшого його опери, що тривають декілька годин. На фестиваль з'їжджається патріотично-орієнтована публіка, відомі представники політичної еліти. Квитки на концерти пересічним слухачам доводиться замовляти за 10 і більше років наперед.
Відомі персоналії[ред. | ред. код]
- 25 грудня 1799 року в Байройті народився художник Август Рідель;
- Ріхард Вагнер провів останні роки свого життя в Байройті;
- уродженцем міста є Макс Зенґер (1853—1903) — німецький лікар-акушер;
- 18 серпня 1945 року в Байройті народилася Марія Цісик (англ. Maria Christina Cisyk, 1945 — 2003) — американська піаністка, директор консерваторії в Сан-Франциско, керівник майстер-класів у Карнегі-холі[6][7];
- Йозеф Штіґлер (1899—1982) — німецький офіцер, штурмбанфюрер СС, народився в Байройті.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Дім Вагнера
-
Байройтський театр, місце проведення Байройтського фестивалю
-
Міська церква
Міста-побратими[ред. | ред. код]
- Франція — Ансі (фр. Annecy)
- США — Лексингтон (англ. Lexington)
- Німеччина — Рудольштадт (нім. Rudolstadt)
- Італія — Спеція (італ. La Spezia)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Alle politisch selbständigen Gemeinden mit ausgewählten Merkmalen am 31.12.2018 (4. Quartal) — Federal Statistical Office.
- ↑ Alle politisch selbständigen Gemeinden mit ausgewählten Merkmalen am 31.12.2022 — DESTATIS, 2023.
- ↑ Maruniak, Volodymyr (1984). Displaced persons camps. Encyclopedia of Ukraine (Canadian Institute of Ukrainian Studies). 1. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022. (англ.)
- ↑ Байройт // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 83. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Житкевич, Анатолій (4 квітня 2013). Про радощі та болі Марії Цісик. Meest-Online. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ Lew Kh. (14 грудня 2003). Obituary: Maria Cisyk, 58, pianist, music teacher, consultant (англ.). № 50. The Ukrainian Weekly. 5. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 11 червня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна вебсторінка міста [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Табори українських переміщених осіб на території Німеччини (1945—1955) [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Ликтей Я. «Спомин про хор гімназії в таборі „Леопольд Касерне“, Байройт» // «Свобода», ч. 4, 22 січня 2010, с. 19 [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про місто. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|