Байройт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Байройт
нім. Bayreuth

Marktplatz Bayreuth.JPG

Герб
Герб

Координати 49°56′53″ пн. ш. 11°34′42″ сх. д.H G O

Країна Німеччина
Федеральна земля Баварія
Район [[]]
Межує з

сусідні нас. пункти
Байройт ?
Внутрішній поділ
  • Q1110137?, Eremitage[d], Q1464357?, Q1926351?, Q1666778?, Oberkonnersreuth[d], Q1479923?, Q2033131?, Q1641648?, Saas[d], Q1609864?, Q1317405? і Q15850685?
  • Обербургомістр Міхель Холь (ХСС)
    Перша згадка 1194
    Площа 66,92 км²
    Висота центру 344 м м
    Водойма Red Main[d], Warme Steinach[d], Mistel[d] і Q1428009?
    Населення 72 716  (2007)
    Міста-побратими Аннесі, Рудольштадт, Ла-Спеція і Текірдаг
    Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
    Телефонний код 0921 in Teilen 09201, 09209
    Поштовий індекс 95401-95448
    Автомобільний код BT
    Офіційний код 09 4 62 000
    GeoNames 2951825
    OSM r62640  ·R
    Адреса Luitpoldplatz
    Офіційний сайт bayreuth.de
    Байройт. Карта розташування: Німеччина
    Байройт
    Байройт
    Байройт (Німеччина)
    Байройт. Карта розташування: Баварія
    Байройт
    Байройт
    Байройт (Баварія)
    Байройт у Вікісховищі?

    Байройт (нім. Bayreuth, також Байрейт) — місто земельного підпорядкування в Німеччині, розміщене в Землі Баварія. Є адміністративним центром округу Верхня Франконія.

    Загальні дані[ред. | ред. код]

    Байройт знаходиться на Червоному Майні, південніше витоків Майну, між Фіхтелем та Франконською Швейцарією.

    Населення Байройта становить 72 716 осіб (на 30 липня 2007 року).

    Місто займає площу 66,92 км².

    Адміністративний поділ міста[ред. | ред. код]

    Байройт складається з 39 районів:

    • 1: Westliche Innenstadt
    • 2: Ostliche Innenstadt/Obere Roth
    • 3: Cosima-Wagner-Stra?e/ Nurnberger Stra?e/Universitatsstra?e
    • 4: Sudostliche Innenstadt
    • 5: Sudwestliche Innenstadt
    • 6: Birken
    • 7: Justus-Liebig-Stra?e/Quellhofe/Ruckertweg
    • 8: Leuschnerstra?e/Ludwig-Thoma-Stra?e
    • 9: Saas
    • 10: Bismarckstra?e/Friedrichstra?e/Moritzhofen
    • 11: Freiheitsplatz/Malerviertel
    • 12. Erlanger Stra?e/Wolfsgasse
    • 13: Jakobshof
    • 14: Hetzennest/Braunhof/Fantaisiestra?e
    • 15: Meyernberg
    • 16: Nordlicher Roter Hugel
    • 17: Gruner Hugel/Wendelhofen
    • 18: Kreuz
    • 19: Herzoghohe/Am Bauhof
    • 20: Nordliche Innenstadt
    • 21: Carl-Schuller-Stra?e/Burgerreuther Stra?e/Gutenbergstra?e
    • 22: Gartenstadt
    • 23: Burgerreuth/Gravenreutherstra?e
    • 24: St. Georgen/Gruner Baum/Burg
    • 25: Ostliche Hammerstatt
    • 26: Westliche Hammerstatt
    • 27: Bernecker Stra?e/Insel/Riedelsberg
    • 28: Industriegebiete St. Georgen
    • 29: St. Johannis
    • 30: Neue Heimat
    • 31: Oberkonnersreuth
    • 32: Laineck
    • 33: Westlicher Roter Hugel
    • 34: Eubener Stra?e/Furtwanglerstra?e/Schupfenschlag/Hohe Warte
    • 35: Seulbitz
    • 36: Aichig/Grunau
    • 37: Thiergarten/Destuben
    • 38: Oberpreuschwitz
    • 39: Wolfsbach

    Історія міста[ред. | ред. код]

    Байройт уперше згадується 1194 року в документі єпископа Отто II Бамберзького як Баварський ви́руб.

    Спочатку (наприклад, 1199 року) Байройт називали villa (село), але вже 1232 року в одному з документів його вперше названо civitas (місто).

    Десь між 1200 і 1230 роками Байройт здобув права міста. До 1248 року правителями міста були графи Діссен-Андекські. Центр міста донині зберіг типову структуру баварської центральної площі: у центрі будівля муніципалітету, поблизу — церква, а на узвишші — замок.

    1248 року місто перейшло у власність до бургграфа Фрідріха III, ставши частиною держави, якою володіла франконська гілка династії гогенцоллернів. 1361 року імператор Карл IV надав право карбування монет бургграфові Фрідріху V для міст Байройт і Кульмбах.

    1421 року Байройт уперше з'являється на географічній карті. Після поділу держави, Байройт стає частиною графства Кульмбах. Місто кілька раз страждало від епідемій чуми і війн, а 1430 року його було зруйновано внаслідок гуситських війн. Ще 1528 року (за 10 років до початку реформації) правителі франконських маркграфських областей долучилися до лютеранської віри.

    1605 року з необережності виникла велика пожежа, яка знищила 137 із 251 міських будинків. 1620 року лютувала чума, а в 1621 році сталася ще одна велика пожежа.

    Поворотним пунктом в історії міста став 1603 рік, коли маркграф Кульмбаха (Бранденбург-Кульмбах) Крістіан вирішив перенести свою резиденцію до Байройта. Будівництво нової столиці припинялося через тридцатирічну війну, однак пізніше життя в місті повернулося до нормального і було зведено чимало будинків у стилі бароко.

    «Золоте століття» Байройта настало під час правління маркграфині Вільгельміни, старшої дочки пруського короля Фрідріха Вільгельма I і сестри Фрідріха Великого. Вона побудувала кілька парків і замків, які збереглися донині і визначають вигляд міста. Також за її правління було збудовано Маркграфський оперний палац — одну з найвідоміших будівель у стилі бароко, які збереглися.

    1769 року, не лишивши спадкоємця, помер останній маркграф князівства Байройт, і місто-державу було анексовано прилеглим князівством Ансбах. Байройт перестає бути столицею. Невдовзі після цього місто і його околиці стають провінцією Пруського королівства (1792), потім Франції (1806) і, нарешті, Баварії (1810).

    1872 року до міста переїхав композитор Ріхард Вагнер, який тут зумів здійснити мрію: побудувати грандіозний оперний театр саме для демонстрації головного твору свого життя — «Кільце Нібелунга».

    Під час Другої Світової війни місто вважали одним із осередків ідеології нацизму завдяки особливій увазі Гітлера до фестивалів Вагнера, які тут відбувалися.

    Табір переміщених осіб «Леопольд Касерне»[ред. | ред. код]

    Після Другої світової війни в Байройті існував табір переміщених осіб[1] «Леопольд Касерне» (нім. Leopold Kaserne), в якому перебувало 1900 українців. Комендант табору — д-р Ценко Микола.

    У 1945 році в таборовій гімназії було засновано хор. Теорію музики викладав професор і композитор Недільський Іван, а керувала хором професор Огроднік-Жилава Анастазія. На запрошення Міського хору Байройту декілька гімназійних хористів, головним чином басів, заспівали в славному «Фестшпільгаузі» Ріхарда Ваґнера, щоб підсилити виступ хору.

    Тут діяло спортивне товариство УСТ Дніпро (Байройт).

    Наука та освіта[ред. | ред. код]

    Значним поштовхом до розвитку міста стало відкриття тут у 1975 році Байройтського університету. На 6-ти його факультетах 2009 року навчалося понад 9000 студентів.

    Культура[ред. | ред. код]

    Байройт відомий багатим культурним життям:

    • у місті працюють 2 оперні театри — Байройтський театр і Маркграфський оперний театр;
    • Байройт відомий у Німеччині і за її межами здебільшого завдяки щорічному Вагнерівському музичному фестивалю, який відбувається у приміщені Байройтського театру. Раз на рік там виконується лише музика Вагнера, здебільшого його опери, що тривають декілька годин. На ці опери з'їжджається патріотично-орієнтована публіка, відомості та представники політичної еліти. Квитки на концерти пересічним слухачам доводиться замовляти за 10 і більше років наперед.

    Відомі персоналії[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Міста-побратими[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Maruniak, Volodymyr (1984). Displaced persons camps. Encyclopedia of Ukraine (Canadian Institute of Ukrainian Studies) 1.  (англ.)

    Посилання[ред. | ред. код]