Межиріцька волость (Лебединський повіт)
| Межиріцька волость | ||||
| Центр | Межиріч | |||
|---|---|---|---|---|
Межиріцька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Лебединського повіту Харківської губернії.
На 1862 рік до складу волості входили[1]:
- слобода Межиріч;
- хутір Гонтарів;
- хутір Сорокін;
- хутір Синяків;
- хутір Білов;
- хутір Івків;
- хутір Луценків;
- хутір Кисилівка;
- хутір Павленків;
- хутір Ворожкін;
- хутір Великодний;
- хутір Подопригорин;
- хутір Сіробабін;
- хутір Соломкін;
- хутір Дубровіков;
- хутір Приходьків 1;
- хутір Сіренків;
- хутір Галушкін;
- хутір Гальков;
- хутір Скляров;
- хутір Мандаків;
- хутір Шумилів;
- хутір Парфилів;
- хутір Радьків;
- хутір Падалкін;
- хутір Лізін;
- хутір Гринків;
- хутір Байків;
- хутір Богомолов;
- хутір Кіщиків;
- хутір Мартинців;
- хутір Дегтярів
- хутір Сухоставців;
- хутір Вечеркін;
- хутір Яковенків;
- хутір Стрільців;
- хутір Коломійців;
- хутір Коцарів;
- хутір Бокатін;
- хутір Шапошників;
- хутір Деркачів;
- хутір Сіробабін[2];
- хутір Вакулін;
- хутір Очкієв;
- хутір Шиянів;
- хутір Покутний;
- хутір Манків;
- хутір Приходьків 2;
- хутір Шелестів;
- хутір Федоркін;
- хутір Шутькін 1;
- хутір Семен;
- хутір Дябенків;
- хутір Шутькін 2;
- хутір Грицинів.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[3]:
- слобода Межиріч — 10209 мешканців;
- селище Кисилівка — 1154 мешканців;
Старшиною волості був Овчаров Федір Петрович, волосним писарем — Ключиніков Григорій Михайович, головою волосного суду — Малюта Федір Михайович.
Джерела
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Примітки
- ↑ рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- ↑ за джерелом: дві однакові назви в переліку
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |