Межиріч (Лебединський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Межиріч
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Лебединський район
Рада/громада Межиріцька сільська рада
Код КОАТУУ 5922986201
Облікова картка Межиріч 
Основні дані
Засноване 1642
Населення 1794
Поштовий індекс 42230
Телефонний код +380 5445
Географічні дані
Географічні координати 50°42′03″ пн. ш. 34°28′28″ сх. д. / 50.70083° пн. ш. 34.47444° сх. д. / 50.70083; 34.47444Координати: 50°42′03″ пн. ш. 34°28′28″ сх. д. / 50.70083° пн. ш. 34.47444° сх. д. / 50.70083; 34.47444
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми річка Межирічка
Місцева влада
Адреса ради 42230, с. Межиріч, вул. Радянська, 85; тел. 39-4-31
Сільський голова Литвиненко Віктор Григорович
Карта
Межиріч. Карта розташування: Україна
Межиріч
Межиріч
Межиріч. Карта розташування: Сумська область
Межиріч
Межиріч
Межиріч. Карта розташування: Лебединський район
Межиріч
Межиріч

Межи́річ — село в Україні, в Лебединському районі Сумської області. Населення становить 1794 осіб. Орган місцевого самоврядування — Межиріцька сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Межиріч знаходиться на відстані 2 км від правого берега річки Псел, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Даценківка, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Михайлівка, на протилежному березі — село Токарі (Лебединська міськрада). Село витягнуто вздовж русла річки на 10 км. Між селом і річкою великий масив іригаційних каналів. До села примикає кілька лісових масивів (дуб, береза​​, сосна). Поруч проходить автомобільна дорога Т 1918.

У селі бере початок річка Межирічка, права приток Псла.

Історичні відомості[ред.ред. код]

За данними істориків, в цій місцевості існувало поселення ще до монголо-татарської навали — давньоруський Городець.

Село Межиріч було засноване козаками 1642 року. На згадку ще й досі вулиці села звуться «сотнями».

З 1658 було центром окремої козацької сотні Сумського Слобідського полку.

За даними на 1864 рік у казеній слободі Межиріч (Мижиричі), центрі Межиріцької волості Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 5894 особи (2926 чоловічої статі та 2968 — жіночої), налічувалось 763 дворових господарства, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок та базари[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 10209 осіб[2].

Поселення мало 8 церков, з яких 7 було зруйновано за радянських часів.

Народні промисли[ред.ред. код]

Згодом тут оселилися ремісничі люди, у тому числі і гончарі. Наприкінці XIX століття понад 100 дворів тут займалось гончарством. Народні умільці не тільки забезпечували своїми виробами навколишні села, але й вивозили свій товар на ярмарки. То були горшки, миски, тазки, пасічники, водянки, глечики, барила, каганці, кубушки з місцевого червоного глею, а також глиняні димарі, що стали фірмовим знаком с. Межиріч. До 20-х років ХХ ст. майстри виготовляли також «сиву» або чорнолощену кераміку за давньою технологією «задимлення».

З села Межиріч походить один з найвидатніших гончарів сьогодення Яків Іванович Падалка, автор численних керамічних виробів у народних традиціях та автор книги «Як стати гончарем». Відомий у 60-80-х роках ХХ ст. гончар с. Межиріч Самійло Єгорович Семененко (або дід Самійло) теж походить з роду Падалків: він онук знаменитого у XIX ст. гончара Федора Падалки, якого відкрив для нас професор М.Сумцов. Отже, варто продовжувати традиції гончарства с. Межиріч, які так тісно були пов'язані зі звичаями, віруваннями та обрядами нашого народу.

Пам'ятки та визначні місця[ред.ред. код]

  • В селі збереглася Успенська церква, побудована за кресленнями Л. Білоуса — архімандрита Києво-Печерської лаври (1759—1775 рр.).
  • На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи — Шелехівське озеро. Гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Озеро Шеліхівське» рідке за красою і прозорістю. Утворилось воно у льодяниковий період в результаті зсувів земної кори, берега озера оточені природнім лісом.
  • В селі охороняється державою унікальна шовковиця («Межиріцька шовковиця») — одна із найстаріших в Україні.

Видатні люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2688)
  2. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.

Джерела[ред.ред. код]

(Цей сайт необхідно замінити по всіх населених пунктах Сумської області)