Луїджі Фаджолі
| Луїджі Фаджолі | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 9 червня 1898[1] Озімо, Провінція Анкона, Марке, Королівство Італія |
| Помер | 20 червня 1952 (54 роки) Монте-Карло або Озімо, Провінція Анкона, Марке, Італія ·автомобільна аварія |
| Поховання | Кампо Верано |
| Країна | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | мотогонщик, автогонщик, гонщик Формули-1 |
| Знання мов | італійська |
| IMDb | ID 8910955 |
| Сайт | corsedauto.it/fagioli/ |
Луїджі Фаджолі (італ. Luigi Cristiano Fagioli; 9 червня 1898, Озімо, Італія — 20 червня 1952, Монте-Карло, Монако, після аварії на Mille Miglia) — італійський автогонщик. Бронзовий медаліст першого сезону Формули-1, срібний медаліст чемпіонату Європи 1935.
Біографія
Після війни почав брати участь у змаганнях з підйому на пагорб, спортивних авто. Почав брати участь у гонках з 1926, завдяки першим перемогам потрапив до команди Maserati. У квітні 1931 на Гран-прі Монако до останнього боровся за перемогу з Луїсом Широном на Bugatti Type 51. На гонках у Монца він переміг Широна, Акілле Варці, Таціо Нуволарі, 1932 переміг на Гран-Прі Риму, що дозволило перейти до Alfa Romeo[2]/ (1933). На Alfa Romeo Tipo B P3[3] переміг у Кубку Ачербо, Гран-Прі Комменж, Італії. Це дозволило 1934 перейти до фаворита гонок, команду Мерседес. У ній він переміг у Кубку Ачербо, Гран-прі Італії, Іспанії, Кубку Ласарте. Фаджолі був знаний своєю гарячою вдачею на трасі, запальним характером, що проявився у напружкних відносинах з механіками, керівництвом команди. Це не завадило йому 1935 перемогти у Гран-Прі Монако, Барселони, гонку АФУС у Берліні. По результатам року він став віце-чемпіоном Європи[4] і перейшов наприкінці 1936 до основного конкурента команди Мерседес - команди Auto Union. Відносини з Рудольфом Караччіолою загострились настільки, що у Триполі Фаджолі розпочав з ним бійку. Незабаром через загострення ревматизму він змушений був ходити з паличкою і покинути гонки. Стан здоров'я покращився після завершення світової війни і 52-річний Фаджолі приєднався до команди Alfa Romeo (1950). У шести гонках п'ять разів побував на подіумі, що дозволило зайняти третє місце FIA у чемпіонаті світу. Завершального року своїх виступів 1951 він виграв Гран-Прі Франції, ставши найстаршим переможцем Гран-Прі.
Він підписав 1952 контракт з Lancia на участь у гонках спортивних автомобілів і був дуже гордий собою не за третє місце у Mille Miglia, а тим що обійшов Рудольфа Караччіолу. На тренуванні Гран-Прі Монте Карло у тунелі він врізався у колону і вилетів з машини. Його перевезли непритомним до лікарні з переламаними рукою і ногою. Через чотири дні він прийшов до свідомості і, здавалось, почав поправлятись, але через три тижні в нього відмовила нервова система і він помер у віці 54 років.
Результати у Чемпіонаті Європи (AIACR)
| Рік | Команда | Автовиробник | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Місце | Очки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1931 | Maserati | Maserati | ITA |
FRA сход |
BEL |
46= | 22 | ||
| 1932 | Maserati | Maserati | ITA 2 |
FRA |
DEU |
7 | 18 | ||
| 1935 | Daimler-Benz | Mercedes-Benz | BEL 2 |
DEU 6 |
CHE 2 |
ITA сход |
ESP 2 |
2 | 17 |
| 1936 | Daimler-Benz | Mercedes-Benz | МОН сход |
DEU 5 |
CHE сход |
ИТА |
14= | 26 | |
| 1937 | Auto Union | Auto Union | BEL |
DEU |
МОН |
CHE 7 |
ITA |
20= | 36 |
Примітки
Посилання
- Luigi Fagioli (англ.)
- Luigi Fagioli (англ.)
- Luigi Fagioli (англ.)