Далекосхідна раса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:39, 20 квітня 2021, створена SashkoR0B0T (обговорення | внесок) (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Далекосхідна раса (східноазійська) — одна з людських рас. Відноситься до так званих малих рас у складі великої монголоїдної раси. У ряді класифікацій утворює разом з південноазійською расою тихоокеанську монголоїдну гілку. Переважає на території Східного та Північно-східного Китаю, на території Кореї, Японії, а також на Далекому Сході Росії (в Приамур'ї і Примор'ї) — у частині китайців, частини тибетців, у корейців, нанайців і інших народів. Сучасний ареал далекосхідної раси є найбільш вірогідною прабатьківщиною всіх монголоїдів.[1]

Ознаки

Представники далекосхідної раси характеризуються такими антропологічними ознаками, як:[2][3][4]

Представляючи собою класичний тип тихоокеанських монголоїдів, далекосхідна раса характеризується такими антропологічними ознаками, як відносно смуглява шкіра, високий звід черепа і мезокефалію. Ці ознаки об'єднують далекосхідну расу з південноазійською расою, що утворює південний варіант тихоокеанської монголоїдної гілки.

Класифікація

В. В. Бунак виділяв в східноазійській ареалі дві раси, китайську і острівну (японців), і включав їх до складу південноазійскої гілки східного расового стовбура (китайська раса у В. Бунака, якщо виключити з неї популяції, що мають домішку курильської[ru] і південноазійської рас, майже повністю відповідає за охопленням ареалу далекосхідної раси).[5][6][7] У класифікації Г. Ф. Дебеца до складу далекосхідної раси включені північнокитайський і корейський антропологічні типи, населення Японії (японський антропологічний тип) він відніс до південномонголоїдної раси. Обидві раси, далекосхідна і південномонголоїдна, розглядаються Г. Ф. Дебецем як частина тихоокеанської підгілки азійської гілки великої монголоїдної раси. Тибетська раса в його класифікації є самостійною гілкою в складі азійської гілки, а амуросахалінскій тип віднесений до сибірської азійської підгілки. У дослідженнях Я. Я. Рогінського і М. Г. Левіна далекосхідна раса входить до складу великої азійсько-американської раси разом з північноазійською, арктичною[ru] (ескімоською), південноазійською і американською малими расами[ru].[8][9]

Типи

Сім'я нанайців (кінець ХІХ — початок ХХ століття)

Область поширення далекосхідної раси розміщена в центральній частині азійського монголоїдного ареалу, вона межує з територіями, на яких розселені представники двох інших монголоїдних рас — північноазійською і південноазійською, а також з територіями розселення представників метисної південносибірської раси, перехідної курильської раси і європеоїдної індо-середземноморської раси. На кордонах з ареалами всіх цих рас в різний час були сформовані популяції перехідного типу зі своїми характерними антропологічними ознаками. Крім периферійних областей групи популяцій зі своїми особливостями відзначаються і у внутрішніх регіонах далекосхідного ареалу, частина з них склалася в тому числі і в результаті метисації з іншими расами. Всі ці групи, регіональні та перехідні, об'єднуються в кілька особливих антропологічних типів в складі далекосхідної раси:[4]

  • північнокитайський антропологічний тип — поширений в Північному і Північно-Східному Китаї; в ньому найбільш яскраво виражені всі основні ознаки далекосхідної раси;[10]
  • корейський антропологічний тип — поширений серед корейців; в цьому типі простежується деяка домішка південноазійскої раси, а також, можливо, північноазійський вплив, виражений в незначній депігментації, від інших далекосхідних типів відрізняється брахикефалією, середнім ступенем зростання бороди і вусів, дещо ширшим носом, більш товстими губами в порівнянні з північнокитайськими типом і великими розмірами особи;[11]
  • амуросахалінскій антропологічний тип — поширений в пониззі річки Амур і на Сахаліні серед нівхів і деяких інших корінних народів цього регіону; даний тип зазнав впливу курильської раси, що виражено, зокрема, в сильному зростанні бороди і помітному прогнатизмі;[12]
  • японський (або острівний) антропологічний тип — поширений в Японії; він виявляє різну ступінь домішки курильської і південноазійської рас, що відрізняє японський тип від інших популяцій далекосхідної раси, для даного типу характерні великий ступінь зростання бороди і вусів, помітна поширеність хвилястого волосся, більш темна шкіра, широка форма носа, товсті губи, низьке обличчя і низький зріст;[13]
  • тибетський антропологічний тип — іноді виділяється в окрему малу расу, по всій видимості, є групою популяцій перехідного типу між далекосхідною расою і центральноазійських типом північноазійської раси.[14]

Примітки

  1. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 17 червня 2018.
  2. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
  3. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 363.
  4. а б Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 174.
  5. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 165—166.
  6. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 373.
  7. Схема расовой классификации человечества В. В. Бунака в статье И. В. Перевозчикова «Расы человека». — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. [Архівовано 29.12.2017, у archive.li]
  8. Схемы расовых классификаций человечества Г. Ф. Дебеца и Я. Я. Рогинского и М. Г. Левина в статье И. В. Перевозчикова «Расы человека». — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. [Архівовано 29.12.2017, у Wayback Machine.]
  9. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 163—165.
  10. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 398.
  11. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 374.
  12. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 343.
  13. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 441.
  14. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 408.

Посилання