Координати: 51°40′35″ пн. ш. 33°54′24″ сх. д. / 51.67639° пн. ш. 33.90667° сх. д. / 51.67639; 33.90667

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Глухів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:49, 9 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 9 травня 2021, заснована на цій версії.
Успенська церква
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Зображення церкви на карті Глухова 1724 року
Зображення церкви на карті Глухова 1724 року
Зображення церкви на карті Глухова 1724 року
51°40′35″ пн. ш. 33°54′24″ сх. д. / 51.67639° пн. ш. 33.90667° сх. д. / 51.67639; 33.90667
КраїнаУкраїна Україна
МістоГлухів
Сумська областьм. Глухів
Тип будівлідерев'яна та мурована церква
Стильбароко
Засновникгетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа
Початок будівництва1664 (дерев'яна церква)
1686 (мурована церква)
Побудовано1672 (дерев'яна церква)
1688 (мурована церква)
Станзруйнована пожежею 1784 року
Успенська церква. Карта розташування: Україна
Успенська церква
Успенська церква
Успенська церква (Україна)
Мапа

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Глухівського дівочого монастиря) — пам'ятка мурованої культової архітектури другої половини XVII ст., що існувала у Глухові на Сумщині в складі Глухівського дівочого монастиря. Згоріла у пожежі 1784 року.

Історія

Храм Успіння Пресвятої Богородиці Глухівського дівочого монастиря засновано з метою вшанування загиблих московських стрільців у Глухові в 1658 році. Ці події відбулись під час анти-московському повстанню гетьмана Івана Виговського. Глухівські козаки, побоюючись розорення міста московським військом князя Ф. Ф. Куракіна, відправили до нього своїх посланців — С. Чорного та О. Заруцького. За рішенням ради у Глухові вони просили воєводу не приходити на них війною, висловили бажання глухівчан бути царськими підданими й присягнули за місто. У відповідь на це Куракін послав до Глухова 50 стрільців на чолі з полковником і стрілецьким головою А. Лопухіним та майором О. Золотиловим. Проте, прибулих стрільців роззброїли та розстріляли. Лопухіна із Золотиловим від страти випросив глухівський протопіп І. А. Шматковський.

У 1664 році після закінчення кількамісячної облоги Глухова військами польського короля Яна Казимира ІІІ протопіп Іван Шматовський звернувся листом до московського царя Олексія Михайловича з проханням побудувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці на місці братської могили вбитих стрільців: «Тридцать четырех человек в одну яму вметали. Где государевы ратные люди засыпаны, на том бы месте построить церковь Успения пресвятой Богородици, а у той бы церкви быть брату его родному Ефстафию Андрееву, и за великого государя Бога молить, а православных християн, которые невинно замучены поминать. Да к той же бы церкви дать озера Мутынские и перевоз и о том бы о всем дать ему великого государя грамоту»[1]

До 1672 року було зведено дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, коли їй, як до розташованої «в замку», надано Євангеліє[2]

У 1686 році за підтримки гетьмана Івана Самойловича на замчиську почалось зведення в Глухові кам'яної Успенської церкви: «нача здати муром церковь сию за отпущение грехов своих, вельможной пани Марии малжонки, и потомков своих Григория, Иакова и Анастасии в гради Глухови и за преставших рабов божих Симеона, полковника Стародубского и Параскеви, боярыни Шереметевой, гетманской дшери»[3]. Будівництво велось декілька років і було вже завершене за сприяння гетьмана Івана Мазепи.

у 1686 році гетьман Іван Самойлович розпочав будувати кам'яну Успенську церкву [12]. Пізніше, [13, с. 27].

У 1692 році на клопотання ігумені жіночого монастиря Преображення Господнього Марії Магдалини, матері гетьмана Івана Мазепи[4][5][6] московський патріарх Адріян дозволив перенести монастир з околиці на Чернеччині (сучасна суконна фабрика) до центру Глухова з розташуванням біля Успенської церкви, яку збудував син ігумені. Монастир, заснований гетьманом Дем'яном Многогрішним на прохання черниці Афанасії Єфимовни[7], там існував з 1671 року. у 1690-х роках Глухівський жіночий монастир розбудовується навколо церкви Успіння Пресвятої Богородиці[8].

В «Атласі Малоросії з картами та планами міст», складеному в 1778 року, цей храм згадується в складі монастиря: «далѣе, по линіи улицы, обывательскіе каменные погреба и сотенная канцелярія; за нею, на юз, находился дѣвичій монастырь съ церквами Успенія и Вознесенія, примыкавший къ крѣпостному валу…»[9]. Друга невеличка церква розташовувалась на південь і була побудована також у 1694 році як трапезна на честь Різдва Христова[10]. Вона постраждала в пожежі 27 травня 1748 року і стояла пусткою[11][12]

У 1694 році у монастирі було закладено Свято-Троїцький храм. Закладна дошка про цю події зберігається під номером: КП.-2024, М.-270 у Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького[13]

Церква Успіння Пресвятої Богородиці під час пожежі 1784 року згоріла і більше не відбудовувалась. Через два роки імператорським указом її закрили і вона стояла пусткою. Аби її відновити глухівчани запропонували імператриці Катерині ІІ перетворити з монастирської на парафіяльну. Але остання наказала її розібрати[14]. Але вона в 1791 році вона наказала «розібрати в Глухові Михайлівську церкву та Успенський собор дівочого монастиря… а материялы от церквей употребить в пользу Глуховского Троицкого собора»[15].

На місці Успенської церкви було встановлено пам'ятник з цегли. На лицьовій стороні, зверненій до вулиці, в неглибокій ніші за склом знаходилася невелика ікона Успіння Богородиці, а нижче ікони. На честь 100-річчя зруйнування церкви цей пам'ятник було відновлено із встановленням за склом дошки із написом: «На сем месте был храм во Имя Успения Божия Матери Бывшая здесь большая соборная церковь Девичьего Монастыря которая устроенная в начале 100 лет 1784 года месяца августа 7 дня во время сильного попущения Божиим на град сей огнь от которого разрушились вековые здания и не осталось ни одного жилища во всем граде кроме некоторых церквей а прочие с него превратились в пепел в Память же и Воспоминания оного храма в похвалу успения Божией Матери Возобновлен сей образ 1873 года месяца июля 4 дня»[16].

Опис

Вигляд Миколаївського собору Крупицько-Батуринського монастиря на початку XX ст

Церква знаходилася на місці двору новгород-сіверського старости, князя Алєксандра Пясочинського (Пісочинського), який, в свою чергу, був на місці першого літописного дитинця Глухова періоду Київської Русі-України[17]. У 1665 році цей дерев'яний замок згорає[18].

На думку дослідника В. Г. Пуцка церква належала до типу простого тетраконху, як зображена на планах Глухова 1746 і 1776 років. Хоча на плані 1724 року вона була увінчана кількома банями. Цей факт робить її схожою на Миколаївський собор Крупицько-Батуринського монастиря[19][20].

Це підтверджує й загальний опис храму Успіння Пресвятої Богородиці дає «Атлас Малоросії з картами та планами міст» 1778 року, де зазначається, що «…церкви были, большей частью, об одной главъ, но были и о трех; а дъвичий монастырь имел их 4»[9].

Примітки

  1. ↑ Акты относящиеся к истории южной и заподной России, собраны и изданы археографической комисией, Т. 5. — С.-Петербург.: Типография Эдуарда Праца, 1867. — С. 195
  2. ↑ Архиепископ Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание. Кн. VII. — С. 278.
  3. ↑ Черниговские губернские ведомости. — 1852. — № 34
  4. ↑ Закревский Н. Описание Киева. Т. II. — М., 1968. — С. 871—872
  5. ↑ Зверинский В. В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи. Т. III. — СПб., 1897. — С. 202—203
  6. ↑ Коваленко Ю. О. Містобудівна структура м. Глухова у XVII—XVIII ст. / за матеріалами археологічних розвідок. // Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця XVII — початку XVIII століття": матеріали науково-практичної конференції. — Ніжин, 2006. — С. 100—101
  7. ↑ Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Т. II. — С. 436
  8. ↑ Бєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.). — Глухів, 2005. — С. 27
  9. ↑ а б Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890
  10. ↑ Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомодерного Глухова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. / Голова редкол. С. А. Слесарєв. — К.; Глухів: Нац. заповідник «Глухів», 2009. — Вип. 2: Матеріали Восьмої наук.-практ. конференції «Сіверщина в історії України» (м. Глухів, 15–16 жовтня 2009 р.). — С. 87
  11. ↑ Звернення ігуменії Єлизавета 10 серпня 1754 року до гетьмана К. Г. Розумовського з проханням про допомогу // ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, д. 1244, арк. 3
  12. ↑ Ленченко, В. Столиця Гетьманщини Глухів за планами XVIII століття / В. Ленченко // Український археографічний щорічник. — Київ, 2009. — Вип. 13/14. — С. 226
  13. ↑ Мицик Юрій Ще один сюжет про Івана Мазепу // Сіверянський літопис. 2006. — № 5. — С. 35-39
  14. ↑ Василенко М. П. Глухів другої половини XIX століття // Правознавча спадщина Глухівщини. — К., 2008. — С. 215.
  15. ↑ Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина: Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — 2-е вид.: перероблене і доповнене. — Глухів, 2006. — С. 41, 109.
  16. ↑ Вести из уездов // Соборний майдан. — 2013. — № 5 (59). — С. 3
  17. ↑ Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомодерного Глухова / Ю. О. Коваленко // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. — К.−Глухів: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2009. — Випуск 2. — С. 86−90.
  18. ↑ Южнорусские летописи, открытие и изданные Н. Белозерским. – Киев, 1856. – Т. I. – С. 38.
  19. ↑ Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — С.75,
  20. ↑ Історія українського мистецтва. Т. III. — Київ, 1968. — Іл. 22

Джерела та література

Джерела

  • Акты относящиеся к истории южной и заподной России, собраны и изданы археографической комисией, Т. 5. — С. Петербург.: Типография Эдуарда Праца, 1867. — 647 с.
  • Державна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного (далі ДНАББ ім. В. Г. Заболотного). Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4806/1-4-273115.
  • Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 51, оп. 3, спр. 2196.
  • ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. — Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4804-443279.
  • Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890. — 584 с.
  • Державний архів Чернігівської області (далі — ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 387, 551 арк.

Література

  • Бєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — 420 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені святині. — Київ: Техніка, 2004. — 176 с., з іл.
  • Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. -упорядн. О. М. Корнієнко . — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. — С. 73.
  • Корнієнко, О. М. Зруйновані храми Сумщини Мартиролог втрачених святинь [Текст] = The history of destroyed and partly ruined monuments of cult in Sumy region: до вивчення дисципліни / О. М. Корнієнко. — Суми: ПП «Ніконоров В. І.», 2009. — 368 с. : іл. — ISBN 978-966-97024-0-1
  • Сотник, О. М. Православна Сумщина (Нариси з історії православ'я на Сумщині): (988—2004) / О. М. Сотник. — Суми: Козацький вал, 2004. — 198 с.
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — 220 с.
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — 256 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_Успіння_Пресвятої_Богородиці_(Глухів)&oldid=31617906