Борисенко Павло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:26, 15 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кириличні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисенко Павло Федорович
Народження15 (28) січня 1905
Тростянець, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть1 грудня 1993(1993-12-01) (88 років)
 Чернівці, Україна
Національністьукраїнець
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет і натюрморт
НавчанняХарківський художній інститут (1929)
Діяльністьхудожник
Напрямоксоціалістичний реалізм
ВчительПрохоров Семен Маркович і Шаронов Михайло Андрійович
Відомі учніЛитвин Михайло Абрамович
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Павло Федорович Борисе́нко (нар. 28 січня 1901, Тростянець — 1 грудня 1993, Чернівці) — український художник, педагог; член Спілки художників України з 1939 року.

Біографія

Народився 15 [28] січня 1901(19010128) року в місті Тростянці (нині Сумська область, Україна). У 1929 році закінчив Харківський художній інститут (викладачі Семен Прохоров, Михайло Шаронов). Викладав малярство і графіку в Харківському художньому училищі. Брав участь у німецько-радянській війні.

Член КПРС з 1962 року. Жив у місті Чернівцях в будинку на вулиці Комсомольській № 28, квартира 1. Помер у Чернівцях 1 грудня 1993 року.

Твори художника

Працював у галузі станкового малярства та графіки, створював натюрморти, портрети і тематичні композиції. Серед робіт:

  • «Жіночий портрет» (1920);
  • серія «Старий Ташкент» (1929);
  • «Червоні вступають» (1936);
  • «Арешт Павла» (1939);
  • «Зустріч Тараса Шевченка з художником Іваном Сошенком у Літньому саду в Петербурзі» (1939);
  • «Портрет майстра літографії І. Іванова» (1939);
  • «Передача досвіду» (1940);
  • «Портрет Миколи Бурачека» (1941);
  • «Штурм Перекопу» (1944);
  • «Танки в засаді» (1945);
  • «Поблизу фронту» (1945);
  • «Портрет письменника Остапа Вишні» (1945);
  • «Ольга Кобилянська читає „Кобзаря“ селянам с. Димки» (1948);
  • «Висока нагорода» (1952);
  • «Загибель ілюзій» (1952);
  • «До університету» (1954);
  • «Портрет дружини» (1954);
  • «Тарас Шевченко» (1955—1956);
  • «Осінь у передгір'ях Карпат» (1956);
  • «До зустрічі визволителів» (1960);
  • «Автопортрет» (1963);
  • «Володя Ульянов на екзамені» (1964);
  • «Вид на Чернівці» (1966);
  • «Портрет відмінника бойової та політичної підготовки А. І. Насомцева» (1967).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1929 року. У 1954 році в Москві взяв участь у виставці образотворчого мистецтва Української РСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України і Росії[1]. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1965 та 1984 роках.

Нагороди

Нагороджений

Примітки

Література