Еміль Шарль Ашар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 21 травня 2021, заснована на цій версії.
Еміль Шарль Ашар
Emile Charles Achard
Народився24 липня 1860(1860-07-24)[1][2][…]
Париж, Франція[1]
Помер8 серпня 1944(1944-08-08)[2][4] (84 роки) або 7 серпня 1944(1944-08-07) (84 роки)
Версаль
ПохованняПер-Лашез і Grave of Achardd
Країна Франція
Діяльністьлікар, викладач університету, патологоанатом, науковець
Alma materПаризький університет
Галузьмедицина, терапія, інфекційні захворювання
ЗакладПаризький університет
ПосадаPerpetual Secretaryd і голова
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медицини
ЧленствоФранцузька академія наук
Бельгійська королівська академія медицини
Комітет історичних та наукових робітd
Société anatomique de Parisd
Society of Biologyd
French Society for History of Medicined
Société Internationale d’Urologied
Société médicale des hôpitaux de Parisd
Відомий завдяки:першому опису декількох клінічних синдромів, створенню діагностичних тестів, вперше клінічно діагностував паратифи
Нагороди
Командор ордена Британської імперії
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Командор ордена Корони Італії
Командор ордена Корони Італії
Орден Вранішнього сонця 4 класу Орден Слави (Туніс) Імператорский орден Дракона Анна́ма (В'єтнам)
Командорський Хрест ордена Корони Румунії
Командорський Хрест ордена Корони Румунії
CMNS: Еміль Шарль Ашар у Вікісховищі

Емі́ль Шарль Аша́р (фр. Emile Charles Achard; 24 липня 1860, Париж — 7 серпня 1944, Версаль) — французький терапевт, доктор медицини, професор, відомий описом декількох клінічних синдромів, першим клінічним описанням паратифів.

Біографія

Еміль Шарль Ашар у молодості.

Освіта і кар'єра

Навчався в Парижі, став доктором медицини в 1887 році. У 1893 році він отримав кваліфікацію госпітального лікаря, у 1895 році — повного лікаря. У 1908 році співробітник народної освіти (фр. Officier à l'Instruction publique). Надалі був призначений професором загальної патології та терапії, а з 1910 року працював професором внутрішньої медицини Паризького університету в госпіталі Біжон. Він також працював і в лікарні Кочін. 1911 року його було обрано до французької Академії медицини.

Здобутки

У 1896 році разом з Раулем Бенсаудом описав паратифи та виділив збудника, який на сьогодні класифікують як Salmonella paratyphi B. Він створив і впровадив у клінічну практику термін «паратифозна гарячка» і «паратиф», ввів один з перших аналізів функції нирок, заснований на часі появи барвників у сечі після їхнього внутрішньовенного введення (тест Ашара).

Серед його численних наукових літературних тем були вивчення летаргічного енцефаліту Економо та хронічного нефриту (хвороби Брайта). На честь його були названі клінічні синдроми — синдром Ашара і синдром Ашара — Тьєра. Запропонував термін «арахнодактилія» («павучі пальці») для змін у хворих на синдром Марфана.

З Жоржем Морісом Верхом і Жозефом Кастаньє він написав «Посібник із захворювань шлунково-кишкового тракту» (Париж, 1907).

За життя Ашар був членом Академії наук Франції, Генеральним секретарем, президентом Медичного товариства Паризької медицини та Товариства неврологів, віце-президентом Товариства біології та анатомічного товариства, почесним доктором Університету Лаваля у місті Квебек та Афінського університету, почесним членом Королівського медичного університету Единбурга, почесним іноземним членом Королівської академії медицини Риму та Національної академії медицини Ріо-де-Жанейро, членом Академії наук та мистецтв Персії, ряду інших наукових товариств.

Нагороди

Вибрана бібліографія

  • Traité des kystes congénitaux, Paris, Asselin et Houzeau, 1886.
  • De l'Apoplexie hystérique, Paris, Asselin et Houzeau, 1887.
  • Exposé des travaux de Mr le Dr Ch. Achard, [Concours pour l'agrégation, section de pathologie interne et médecine légale], Paris, G. Steinheil, 1892.
  • Exposé des travaux de Ch. Achard, Paris, Rueff et Cie, 1895.
  • Notice sur les titres et travaux scientifiques, Paris, Masson et Cie, 1904.
  • Notice sur les titres et travaux scientifiques, février 1910, Paris, Masson et Cie, 1910.
  • Manuel des maladies du foie et des voies bilaires, Paris, Masson, 1910
  • L'encéphalite léthargique. Paris, Baillière, 1921.
  • Examen fonctionnel du poumon, Paris, Masson et cie, 1922.
  • Autour du monde: impressions d'un médecin. Paris: Masson, 1927.
  • L'oedème brightique. Paris, G. Doin et cie, 1929.
  • Les maladies typhoïdes; études cliniques, pathologiques & thérapeutiques. Paris, Masson, 1929.

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1055367497 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  4. ↑ Académie nationale de médecine

Джерела

  • Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Emile Charles Achard [1] (англ.)
  • H. Bénard: " Nécrologie. Charles Achard (1860—1944) ", in: Paris médical, 1944, n° 128, p. 125-7 [2] (фр.)
  • Patrick Cabanel, " Charles Émile Achard ", in Patrick Cabanel et André Encrevé (dir.), Dictionnaire biographique des protestants français de 1787 à nos jours, tome 1 : A-C, Les Éditions de Paris Max Chaleil, Paris, 2015, p. 8-9 ISBN 978-2846211901 (фр.)
  • ACHARD Emile Charles [3] (фр.)
  • Charles ACHARD [4] (фр.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еміль Шарль Ашар
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміль_Шарль_Ашар&oldid=31869611