Колосовський Микола Миколайович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:18, 25 травня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колосовський Микола Миколайович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження11 жовтня 1977(1977-10-11)
Лобня
Смерть18 серпня 2016(2016-08-18) (38 років)
Троїцьке
ПохованняСлов’янськ
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Мико́ла Микола́йович Колосо́вський (нар. 11 жовтня 1977(19771011) — 18 серпня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в підмосковному місті Лобня. В ранньому віці втратив матір, виховувався батьком та дідусем з бабусею. Навчався у Слов'янській школі № 15; захоплювався історією Другої світової війни, займався розкопками на лінії Слов'янськ — Старобільськ.

Працював у будівельно-ремонтних бригадах, клав плитку, штукатурив. Одружився, але з подружнє життя не склалося, розлучився.

Добровольцем мобілізований у вересні 2015 року; старший сержант, механік-водій БМП-1, 54-та окрема механізована бригада, командир відділення. Після одного бою поклав тіла двох загиблих побратимів біля ящика з-під набоїв, та повторював, що ніколи не пробачить й буде бити ворога, поки живий буде.

Загинув у ніч з 18 на 19 серпня 2016 року під час артилерійського обстрілу, вчиненого терористами поблизу села Троїцьке (Ясинуватський район — за іншими даними — Попаснянського району). Снаряд розірвався коло Миколи, який прийняв усе на себе — прикрив вояка, який був попереду. Другий снаряд накрив їх обох; Микола прийняв осколки від двох снарядів. Він помер не одразу, його та другого вояка витягнули і на БМП повезли до реанімобіля. Другий солдат вижив, його довезли до реанімації.

22 серпня 2016 року похований у Слов'янську.

Без Миколи лишилися батько та неповнолітній син Ілля.

Нагороди та вшанування

  • указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.

Примітки

  1. Указ Президента України від 25 листопада року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела