Свищ Сергій Сергійович

Свищ Сергій Сергійович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	2 листопада 1990(1990-11-02) Устилуг
Смерть	25 січня 2015(2015-01-25) (24 роки) Санжарівка
Громадянство	Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Військова розвідка
Формування	54 ОРБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки

Свищ Сергій Сергійович (2 листопада 1990(19901102) — 25 січня 2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник боїв з російським агресором під час боїв за Дебальцеве.

Біографія

Народився Сергій Свищ в Устилузі. Навчався майбутній воїн у місцевій середній школі, а після закінчення школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час навчання в академії був одним із найкращих курсантів, та став одним із найкращих її випускників у 2012 році. Після закінчення навчання продовжив військову службу в 54-ому окремому розвідувальному батальйоні, який дислокований у Новограді-Волинському.

Невдовзі призначений командиром роти, і став наймолодшим офіцером на цій посаді у своєму військовому з'єднанні.

З початком російської збройної агресії підрозділ, у якому служив Сергій Свищ, одним із перших був направлений у зону бойових дій. у кінці січня 2015 року підрозділ, яким командував старший лейтенант Сергій Свищ, прибув для заміни особового складу на опорний пункт на лінії фронту біля села Санжарівка Артемівського району. Саме у той час на опорний пункт після масованого артилерійського та мінометного обстрілу розпочали наступ росіяни. Сергій Свищ вирішив прийняти бій із переважаючими силами ворога, щоб не допустити прориву у тил українських збройних сил. У цьому бою українським військовим швидко вдалось знищити два танки та частину живої сили агресорів, але один із танків почав рухатись до окопу, де був Сергій Свищ, який уже отримав поранення у цьому бою. Українські військові підбили й цей танк, але після бою, який закінчився розгромом російських агресорів, під гусеницями цього танка виявили тіло Сергія Свища вже без ознак життя. Тоді ж загинули старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький, Володимир Питак. Тіло відважного лейтенанта змогли забрати з місця бою лише за тиждень, і спочатку не могли опізнати. Але рідні, які прибули за тілом загиблого героя, упізнали Сергія навіть без аналізу ДНК.

Удома у Сергія Свища залишились дружина та син, якому на момент загибелі батька виповнилось лише 1,5 року.

Похований Сергій Свищ у рідному місті Устилузі.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
• 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня.

Джерела

• Свищ Сергій Сергійович [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Свищ Сергій Сергійович [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
• Старший лейтенант Свищ Сергій Сергійович [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.]
• СРАЖЕНИЕ 25 ЯНВАРЯ НА ВЫСОТЕ 307,5 ПОД САНЖАРОВКОЙ ГЛАЗАМИ УЧАСТНИКА [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)