Колосовський Микола Миколайович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колосовський Микола Миколайович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 11 жовтня 1977(1977-10-11)
Лобня
Смерть 18 серпня 2016(2016-08-18) (38 років)
Троїцьке
Поховання Слов’янськ
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Мико́ла Микола́йович Колосо́вський (нар. 11 жовтня 1977(19771011) — 18 серпня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1977 року в підмосковному місті Лобня. В ранньому віці втратив матір, виховувався батьком та дідусем з бабусею. Навчався у Слов'янській школі № 15; захоплювався історією Другої світової війни, займався розкопками на лінії Слов'янськ — Старобільськ.

Працював у будівельно-ремонтних бригадах, клав плитку, штукатурив. Одружився, але з подружнє життя не склалося, розлучився.

Добровольцем мобілізований у вересні 2015 року; старший сержант, механік-водій БМП-1, 54-та окрема механізована бригада, командир відділення. Після одного бою поклав тіла двох загиблих побратимів біля ящика з-під набоїв, та повторював, що ніколи не пробачить й буде бити ворога, поки живий буде.

Загинув у ніч з 18 на 19 серпня 2016 року під час артилерійського обстрілу, вчиненого терористами поблизу села Троїцьке (Ясинуватський район — за іншими даними — Попаснянського району). Снаряд розірвався коло Миколи, який прийняв усе на себе — прикрив вояка, який був попереду. Другий снаряд накрив їх обох; Микола прийняв осколки від двох снарядів. Він помер не одразу, його та другого вояка витягнули і на БМП повезли до реанімобіля. Другий солдат вижив, його довезли до реанімації.

22 серпня 2016 року похований у Слов'янську.

Без Миколи лишилися батько та неповнолітній син Ілля.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 25 листопада року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]