Гольченко Ігор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гольченко Ігор Іванович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Гольченко Ігор Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 16 жовтня 1996(1996-10-16)
Україна Україна, Суми
Смерть 14 лютого 2015(2015-02-14) (18 років)
Україна Україна, Широкине
поховання: Суми
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Ернесто»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
AZOV logo.svg
 «Азов»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Іва́нович Го́льченко (16 жовтня 1996, м. Суми, Україна — 14 лютого 2015, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовик, солдат окремого загону спецпризначення «Азов». Позивний «Ернесто». Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1996 року в місті Суми. 2012 року закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 22 та вступив до Сумського будівельного коледжу. Після двох років навчання у коледжі перевівся до спеціалізованої школи № 7, але за деякий час переїхав жити до Автономної Республіки Крим, де навчався в одній зі шкіл міста Сімферополь.

Після окупації Криму Збройними Силами Російської Федерації, у березні 2014 повернувся до міста Суми, де продовжив навчання в 11-му класі загальноосвітньої школи № 22, яку закінчив того ж року. Належав до руху ультрас ПФК «Суми».

По досягненні повноліття в жовтні 2014 добровольцем вступив до лав полку патрульної служби міліції особливого призначення «Азов». Після підготовки з 19 грудня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, в районі Маріуполя.

Солдат, кулеметник 3-го відділення 3-го комендантського взводу комендантської роти окремого загону спецпризначення «Азов» 18-го полку оперативного призначення Східного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3057, м. Маріуполь.

14 лютого 2015 загинув у бою з російсько-терористичними угрупованнями поблизу села Широкине на Маріупольському напрямку, в ході виконання бойового завдання з утримування наступальних дій противника з боку Саханки. Автомобіль «Газель» з бійцями «Азову», які проривались з боєкомплектом до своїх побратимів, потрапив під обстріл, Ігор загинув від чисельних поранень, прикривши собою бойового товариша[1].

Похований 18 лютого на Центральному цвинтарі міста Суми, на Алеї поховань Почесних громадян[2].

Залишились мати Світлана Берлет, молодший брат Микита.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • 25 березня 2015, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно)[3].
  • У вересні 2015 нагороджений почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — Перемогли» (посмертно).
  • 29 вересня 2015 рішенням Сумської міської ради № 4829-МР, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі і незламність духу, присвоєне звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно)[4].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 16 жовтня 2015 в місті Суми на фасаді будівлі ЗОШ № 22 відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Ігоря Гольченка[5].
  • 23 жовтня 2016 в Сумах пройшов Всеукраїнський турнір з міні-футболу імені Ігоря Гольченка[6].
  • 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
  • У вересні 2017 рішенням Сумської міської ради школі № 22 було присвоєне ім'я Ігоря Гольченка[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]