Софія Палеолог
| Софія Палеолог | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1455[2] Містра, Sparta Municipalityd, Laconia Regional Unitd, Пелопоннес, Греція[2] |
| Померла | 7 квітня 1503[1] Москва, Велике князівство Московське[2] |
| Поховання | Вознесенський монастирd |
| Країна |  Морейський деспотат |
| Діяльність | політична діячка |
| Знання мов | давньоруська і грецька |
| Конфесія | православна церква і православ'я |
| Рід | Рюриковичі |
| Батько | Фома Палеолог |
| Мати | Екатерині Дзаккаріяd |
| Брати, сестри | Олена Палеологиня, Андрій Палеологd і Manuel Palaiologosd |
| У шлюбі з | Іван III Васильович |
| Діти | Василій III, Yury Ivanovichd, Andrey of Staritsad, Олена Московська, Simeon, Duke of Kalugad, Dimitri Ivanovitchd, Yevdokiya Ivanovnad і Theodosia Ioannovnad |
Софія Хомівна Палеолог, Зоя Палеолог (1455, Морея — 7 квітня 1503, Московія) — велика московська княгиня, друга дружина великого московського князя Івана III, мати Василя III, мати Королеви Гелени, бабуся Івана IV Грозного. Походила з імператорської династії Палеологів.
Її батько, Фома Палеолог — деспот Мореї (середньовічна назва Пелопоннесу), був молодшим братом останнього візантійського імператора Костянтина XI, загиблого в 1453 при падінні Константинополя.
Після захоплення Морєї у 1460 Мехмедом II, Зоя разом зі своїми двома братами пережила всі негаразди вигнання і втечі — спочатку на острів Керкіру (Корфу), а потім у Рим, де і отримала ім'я Софія. Після смерті батька, Софія жила під опікою Папи Римського, який обрав її знаряддям своїх задумів: для того, щоб відновити флорентійське об'єднання церков і долучити до унії Московію, він вирішив видати візантійську принцесу заміж за московітського князя Івана III, овдовілого в 1467.
Вже в червні 1472 відбула з Риму до Московії, а 1 жовтня гонець прискакав до Пскова з наказом готуватися до зустрічі майбутньої государині. Софія, не затримуючись ніде, у супроводі римського легата Антонія поспішала до Москви, куди прибула 12 листопада 1472. У той же день відбулося її вінчання з Іваном III, при цьому шлюб московського князя з грецькою принцесою мав зовсім інші наслідки, ніж розраховував Папа. Софія замість того, щоб схилити Московiю до прийняття унії, прийняла православ'я; посли Папи Римського змушені були виїхати ні з чим. Шлюб цей справив великий вплив на зміцнення міжнародного авторитету Московського царату і великокнязівської влади всередині країни. За словами Бестужева-Рюміна, спадщина Візантії відіграла величезну роль, насамперед, у справі «збирання Русі» Московією, а також у виробленні московітської національної ідеології Третього Риму.
У великої князівської пари Софії Палеолог та Івана III народилося 12 дітей. Слідом за двома доньками, померлими відразу ж після народження, велика княгиня народила сина — Василя Івановича, домігшись оголошення його великим князем замість вінчаного на царство онука Івана III — Дмитра.
Померла за два роки до смерті чоловіка — 7 квітня 1503.
Посилання
- ↑ а б София Фоминична // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1909. — Т. 19. — С. 148–154.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124117139 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.