Мехмед II Фатіх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мехмед II Фатіх
осман. محمد ثانى
Мехмед II Фатіх
Прапор
Османський султан
14441446
Попередник: Мурад II
Спадкоємець: Мурад II
Прапор
Османський султан
14511481
Попередник: Мурад II
Спадкоємець: Баязид II
 
Віросповідання: іслам сунізм
Народження: 30 березня 1432(1432-03-30)
Смерть: 3 травня 1481(1481-05-03) (49 років)
Гебза
Батько: Мурад II
Мати: Хума Хатун
Діти: сини: Мустафа, Баязид II, Джем і Коркут
Автограф: Автограф

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мехмед II Фатіх (Мегмед ІІ Фатіг; Завойовник, тур. محمد الثانى Mehmed-i sānī, Lakabı el-Fatih (الفاتح), нар.30 березня 1432, Едірне — 3 травня 1481) — османський султан (14441446, 14511481 рр.), найбільший полководець свого часу — завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню Візантійській імперії, Кримське ханство, Сербію, Морею, Трапезундську імперію, Боснію, Албанію. У Туреччині його вважають своїм національним героєм.

Вів завойовницьку політику, особисто очолював походи османської армії. У травні 1453 року захопив Константинополь, поклав край існуванню Візантійської імперії. У 1452-59 роках внаслідок війни з Сербію перетворив її у османську провінцію. За правління М. II турками була завойована Морея (1460), Трапезундська імперія (1461), Боснія (1463), острів Евбея. У 1475 році Мехмед II примусив хана Менглі-Гірея визнати Кримське ханство васальними володіннями Османської імперії, чим було покладено початок постійним османсько-татарським нападам на Україну. У 1478 році османські війська завоювали Валахію, а в 1478-79 роках - Албанію. У період правління Мехмеда II був складений перший збірник законів Османської імперії «Канун-наме».

Біографія[ред.ред. код]

Мехмед II народився 29 березня 1432 в Едірне. Був четвертим сином Мурада II і наложниці Хюма Хатун.

Дитинство[ред.ред. код]

Коли йому виповнилося шість років, дитину відправили до керівництва Манісскої губернії, де перебував до серпня 1444 року.

22 червня 1444 року поляки і серби почали військові дії, і батькові Мехмеда II, Мураду II, який знову взяв управління імперією до своїх рук, в грудні цього року вдалося здолати їх у битві при Варні.

Навесні 1446 Мурад II з особистою охороною в кілька тисяч військ перейшов межі Румелії, отримав там підтримку від Джандарли Халіль Паші і повторно сів на свій престол. Тут доречно згадати і про повстання яничарів (Бучуктепе Олайа), які своїм невдоволенням створили передумови до здачі трону і видаленню молодого падишаха.

Мехмед II, зломлений протестом армії, змушений був залишити Едірне, і разом з вчителями, і наближеними, повернутися в Манісу. Будучи правителем Маніси вдруге протягом п'яти років, він приступив до вдосконалення своєї освіти, але вже не з під палки свого вчителя, а з власної волі. Тут він звернув увагу на інші області знань і став цікавитися метафізикою, з метою пізнання таємниці світобудови, життя і смерті.

За наказом батька, між 1448-1450 роками, Мехмед був учасником Албанської експедиції. За 15 днів до смерті Мурада II він повернувся в Едірне і вдруге зійшов на трон.

Але інші вороги теж не дрімали. Все ще прагнучи Анатолію, князівство Карамаідів взяло в облогу Сейдишехир і Акшехир. А на заході серби, під виглядом оплати витрат молодої дружини Мурада II, Мари Султан, що повернулася на батьківщину, силою привласнили собі кілька фортець.

Сам Мехмет II деякий час всі події навколо імперії спостерігав холоднокровно. Протягом 1451 року були укладені короткострокові мирні договори з угорцями і венеціанцями. Така повільність і видима нерішучість піддала хоробрості країнам Білого моря[1] і, через деякий час, об'єднані морські сили цих країн увійшли в Чанаккалінську протоку.

Облога і взяття Константинополя[ред.ред. код]

Оборона міста повністю лягла на плечі латинян, що жили в місті і займалися торгівлею. 23 березня 1453 року Мехмед II повністю розробив план майбутнього бою і вийшов з Адріанополя.

5 квітня Мехмед II зупинив свої війська чисельністю в 100 000 воїнів у Топкапи і влаштував привал, а на наступний ранок, звелівши відкрити вогонь з великої гармати, приступив до атаки. Битва, що увійшла у світову історію, як 53-денне оточення і взяття Константинополя, була завершена переможно, незважаючи на старання 9000 захисників міста. Костянтин XI 28 травня, здійснивши в Софійському соборі останній молебень, волів померти в битві.

29 травня Константинополь був захоплений, втрати Мехмеда II були значні і перемога дісталася тільки завдяки чисельній перевазі османської армії. Султан разом з величезним військом увійшов в Константинополь і насамперед видав декрет про «надання свободи всім, хто залишився в живих».

Вступ Мехмеда II у Константинополь

З метою цілісності й схоронності культурних цінностей Константинополя він прийняв ряд серйозних заходів і вирішив створити тут надійну, укріплену монополію. З цією метою він став налагоджувати зв'язки з духовними особами, настоятелями та керівниками християнських церков і місій. Одночасно з цим він наказав Заганос Паші взяти Галату. Таким чином берега Золотого Рогу, були возз'єднані під одним правлінням. Тут він спланував створення нового торгового району. Взяття Константинополя змінило ставлення до Мехмеда II. Беручи це до уваги, венеціанці і генуезці уклали з Османською Імперією договір, який передбачав взаємну торгівлю і довіру.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Назва історико-географічного регіону в Греції.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Osmanli-nisani.svg
Султан Османської імперії
14441446
Наступник:
Мурад II Мурад II
Попередник: Osmanli-nisani.svg
Султан Османської імперії
14511481
Наступник:
Мурад II Баязид II
Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.