Ртуть самородна
| Ртуть самородна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Hg[2] |
| Хімічна формула | Hg |
| Nickel-Strunz 10 | 1.AD.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 166d[4] |
| Густина | 13,5963 г/см³ |
 Ртуть самородна у Вікісховищі | |
Ртуть самородна (рос. ртуть самородная; англ. native mercury, natural mercury; нім. gediegenes Quecksilber n) — характерний мінерал зони окиснення ртутних родовищ, де утворюється при розкладанні кіноварі.
Назва — від тюрк. «utarid» — планета Меркурій (Dioscorides, 50).
Історія
Загальна характеристика
Іноді містить незначні домішки срібла або золота. При кімнатній т-рі — рідина. При т-рі –37-38 °С — кристалізується в тригональній сингонії. Дитригонально-скаленоедричний вид. Форми виділення: дрібні краплі в пустотах, порожнинах і серед уламків порід; при затвердінні — ромбоедричні кристали. Густина змінюється: у рідинної при 0 °С — 13,596, при 15°С — 13,558, у твердому стані при –46 °С — 14,26. Колір сріблясто-білий, олов'яно-білий. Блиск металічний. Зустрічається часто, однак ніде не утворює великих скупчень. Входить до складу ртутних руд.
Поширення
Знахідки: Мошельландсберґ (Рейнланд-Пфальц, ФРН), Альмаден (Іспанія), шт. Техас і Каліфорнія (США), Хуапкавеліка (Перу), Микитівка (Донбас, Україна), Хайдаркен (Сер. Азія, Киргизстан).
Різновиди
Розрізняють:
- ртуть паладіїста (Потарит);
- ртуть селениста (тиманіт);
- ртуть селено-сірчиста (онофрит — різновид мінерального виду метацинабарит — тиманіт, Hg(S, Se));
- ртуть сірчиста (кіновар);
- ртуть сірчиста чорна (метацинабарит);
- ртуть сріблиста (рідинна амальґамасрібла);
- ртуть телуриста (колорадоїт);
- ртуть хлориста (каломель);
- ртуть хлороселениста (каломель забруднена домішками).
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ртуть самородна // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ртуть самородна // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
