Ситник прирічковий
| Ситник прирічковий Juncus tenageia | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Ситникові (Juncaceae) |
| Рід: | Ситник (Juncus) |
| Вид: | Ситник прирічковий
Juncus tenageia (J. tenageia) |
| Біноміальна назва | |
| Juncus tenageia | |
Ситник прирічковий[1] або ситник мілководний[2][3] (Juncus tenageia) — вид трав'янистих рослин родини ситникові (Juncaceae), поширений у південній, центральній та західній Європі, північно-західній Африці, західній Азії. Суцвіття складає до 1/3 висоти рослини; коробочка від субкулястої до кулястої (злегка субтрикутна), довжиною до 3 мм[4].
Однорічна рослина 5–40 см заввишки. Піхви листків із 2 вушками при основі пластинки. Суцвіття стиснуто-зонтикоподібні. Листочки навколо квітів яйцеподібні; зовнішні — гострі; внутрішні — тупуваті, зеленувато-бурі, з вузьким біло-перетинчастим краєм. Коробочка куляста, майже рівна оцвітині[2]. Коробочка коричнева, зазвичай блискуча. Насіння яйцеподібне, 0.3–0.6 × ≈ 0.3 мм, чітко поздовжньо смугасте.
Європа: Росія, Україна, Австрія, Бельгія, колишня Чехословаччина, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Швейцарія, Албанія, Болгарія, Італія, колишня Югославія, Франція, Португалія, Іспанія; Північна Африка: Алжир, Туніс, Марокко; Азія: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Казахстан, Туреччина, Кіпр. Населяє відкриті, мокрі або тимчасово вологі середовища проживання, як правило, поживні та мінеральні бідні, піщані або глинисті ґрунти[5][4].
В Україні зростає у вологих і піщаних місцях, на берегах річок — у заплавах річок Дніпра, Прип'яті, Росі, Пд. Бугу, зрідка[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Київської області[3].
.jpg)
.jpg)
- ↑ Juncus tenageia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 413. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ а б eMonocot 1.0.5. Архів оригіналу за 02.04.2018. Процитовано 02.04.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 02.04.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
