Леопольд Ґмелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Ґмелін
нім. Leopold Gmelin
Народився2 серпня 1788(1788-08-02)[1][2][…]
Геттінген, Брауншвейг-Люнебург[d], Священна Римська імперія[4]
Помер13 квітня 1853(1853-04-13)[1][2][…] (64 роки)
Гайдельберг, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[4]
ПохованняБерґфрідгоф
Країна Ганноверське королівство
Діяльністьхімік, викладач університету
Галузьхімія
Alma materТюбінгенський університет, Геттінгенський університет і Віденський університет
Науковий керівникФрідріх Штромеєр і Йозеф Франц фон Жакен[5]
Знання мовнімецька[2][6]
ЗакладГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
ЧленствоЛеопольдина, Баварська академія наук, Прусська академія наук і Паризька медична академія
БатькоЙоганн Фрідріх Ґмелін

Леопольд Ґмелін (нім. Leopold Gmelin; 2 серпня 1788 — 13 квітня 1853) — німецький хімік. Ґмелін був професором Гайдельберзького університету, серед іншого, він працював над червоною кров'яною сіллю і створив тест Ґмеліна.

Біографія

Німецький хімік Леопольд Ґмелін народився в Геттінгені в родині відомого хіміка і лікаря Йоганна Фрідріха Ґмеліна. Навчався в Тюбінгенському і Геттінгенському університетах; в 1812 році отримав ступінь доктора медицини. З 1813 по 1851 рік працював у Гайдельберзькому університеті; з 1817 — професор медицини і хімії.

Примітки

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Леопольд Ґмелін