Фіялка болотяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:49, 17 вересня 2021, створена Sehrg (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіалка болотна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Мальпігієві (Malpighiales)
Родина: Фіалкові (Violaceae)
Підродина: Violoideae
Триба: Violeae
Рід: Фіалка (Viola)
Вид: Фіалка болотна
Viola palustris
L., 1753
Синоніми
Viola juressi Link ex Wein
Viola palustris subsp. juressi (Link ex Wein) W. Becker ex Cout.
Viola palustris subsp. palustris L.
Посилання
Вікісховище: Viola palustris
Віківиди: Viola palustris
EOL: 584576
IPNI: 868891-1
ITIS: 22126
МСОП: 64326289
NCBI: 462882

Фіалка болотна[1][2], фіялка болотяна[3] (Viola palustris) — вид трав'янистих рослин родини фіалкові (Violaceae), поширений у болотистих місцях Європи й Північної Америки. Етимологія: лат. palustris — «болотяний»[4]

Опис

Ці багаторічні трав'янисті рослини ростуть невеликими колоніями; окремі рослини з'єднані столонами; столони бліді, часто вкорінюються й листяні у вузлах. Кореневища тонкі, м'ясисті. Висота: 3–21.5 см. Стебла майже безлисті, лускаті приквітки в середній точці або нижче. Листки в прикореневій розетці, черешкові; пластини ниркоподібні з круглими верхівками, як правило, із закругленими зубцями, голі, блискучі, світло-зелені, довжиною від 2 до 5 см і шириною від 2.5 до 5.5 см; прилистки вузько яйцеподібні, можуть з цілими краями й чи крихітно-зубчастими. Квітки поодинокі, кивальні, без запаху. Квіти зигоморфні (з одною площиною симетрії), бузково-фіолетові, 8–15 мм в діаметрі; пелюсток 5, з круглою верхівкою, найнижчі 8–10 мм довжиною; чашолистків 5; тичинок 5. Плоди — кулясті, голі, 3-клапанні капсули, 6–10 мм. Насіння темно-коричневе, 1–2 мм. 2n = 48. Квітує з квітня по липень.

Часто гібридизує з Viola epipsila; гібриди в основному гексаплоїдні (2n = 36), але 2n між 20 і 48 були зареєстровані. У гібридів спостерігається деяка кількість хорошого насіння, але більшість насіння зі стерильністю. Вони можуть, однак, утворювати великі клони через кореневища.

Поширення

Північна Африка (Марокко, Азорські острови); Європа (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія — європейська частина, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Люксембург, Нідерланди, Польща, Швейцарія, Данія, Фарерські острови, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство, Болгарія, колишня Югославія, Італія, Румунія, Андорра, Франція, Португалія, Іспанія); Північна Америка (Гренландія, Канада, США). Полюбляє оліготрофні (з відносно низьким вмістом поживних речовин) місця, часто трясовини.

В Україні зростає на болотах і торф'янистих луках, в заболочених лісах — у Карпатах, на Поліссі, звичайний вид; в Лісостепу (смт Бобрик Полтавської обл.) і Степу (м. Кремінна), зрідка[1]. Входить до списку рослин, які потребують охорони на територіях Донецької й Луганської областей[2].

Використання

Рослина містить саліцилову кислоту і настоянка або чай, зроблені з рослини можна вживати при різних захворюваннях. Листя багате на вітаміни C і AВітамін A.

Галерея

Див. також

Джерела

  1. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 104. (рос.)(укр.)
  2. а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. Viola palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Dictionary of Botanical Epithets (англ.)