Сима Девен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:05, 20 вересня 2021, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сима Девен
трад. китайська: 司馬德文
спрощ. кит.: 司马德文
15-й Імператор Китаю з династії Цзінь
419 — 420 року
Попередник: Сима Децзун
Наступник: Падіння династії
 
Народження: 386[1]
Смерть: 421
Країна: Eastern Jin dynastyd[2]
Релігія: буддизм
Рід: House of Sima
Батько: Сима Яо[2]
Мати: Consort Chen Guinüd
Шлюб: Empress Chu Lingyuand
Діти: Empress Sima Maoyingd і Princess Fu​yangd

Сима Девен (спрощ.: 司馬德文; піньїнь: Sima Dewen; 386 —421) — останній імператор з династії Цзінь у 419420 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Походив з імператорського роду Сима. Був сином імператора Сима Яо. 392 року отримав титул князя Лан'є. 396 року новим імператором став брат Девена — Сима Децзун. Але Сима Девен не зміг отримати переважний вплив на імператора. Спочатку його усунув від реальної влади Сима Даоцзі, потім Сима Юаньсян. Зрештою Девен став свідком боротьби в країні між Хуань Сюанєм та Лю Юєм. Після перемоги останнього 404 року Сима Девен планував відсторонити Лю Юя від влади, але марно. Зрештою Лю Юй наказав вбити імператора, а новим володарем поставив Сима Девена. Той узяв ім'я Гун-ді.

Правління

[ред. | ред. код]

Спочатку новий імператор мав намір протидіяти зростанню впливу на державні справи з боку Лю Юя. Втім зрештою зрозумів свою безпорадність. Імператор не мав військової міці, щоб протидіяти Юю. Тому, коли 420 року Лю Юй почав вимагати зречення Гун-ді, останній без спротиву підписав його. Династія Цзінь загинула, Лю Юй створив нову, яка отримала назву Сун.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Сима Девен повернув собі титул князя Лан'є та перебрався у свій колишній маєток. Незабаром Лю Юй надав Девену титул князя Лінліна. Разом з тим колишнього імператора тримали під охороною. Втім уже восени 421 року за наказом Лю Юя Сима Девена було вбито.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Erik Zürcher, The Buddhist conquest of China: the spread and adaptation of Buddhism in early medieval China, BRILL, 2007 (ISBN 9789004156043)