Протор'єв Валерій Семенович
Валерій Семенович Протор'єв | |
---|---|
Народився | 17 січня 1924 Воронівці |
Помер | 1997 Васильків, Київська область, Україна |
Громадянство | Україна |
Діяльність | майстер художньої кераміки |
Alma mater | Київське училище прикладного мистецтва |
Вчителі | Головко Дмитро Федорович, Грядунова Олександра Павлівна і Глущенко Пелагея Іванівна |
Заклад | Васильківський майоліковий завод |
Учасник | німецько-радянська війна |
Членство | Спілка радянських художників України |
У шлюбі з | Протор'єва Надія Юхиміна |
Нагороди | |
Звання | Заслужений майстер народної творчості УРСР Заслужений художник України |
Валерій Семенович Протор'єв (нар. 17 січня 1924, Воронівці — пом. 1997) — український майстер художньої кераміки; член Спілки художників України з 1960 року. Чоловік майстра художньої кераміки Надії Протор'євої.
Біографія
Народився 17 січня 1924 року в селі Воронівцях (тепер Хмільницький район Вінницької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. 1950 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва (викладачі — Дмитро Головко, Пелагея Глущенко, Олександра Грядунова). Працював на Васильківському майоліковому заводі.
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1961 року, зарубіжних з 1963 року.
Жив у Василькові в будинку на вулиці Керамічній, 33, квартира 5. Помер 1997 року[1].
Творчість
Працював в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка). Твори: декоративна скульптура малих форм, декоративний посуд, сувеніри, подарункові вироби та інше. У співавторстві з дружиною виготовив:
- скульптурки «Добрий звір», «Павичі» (1967);
- сервіз для фруктів, посуд для напоїв (1959, 1970);
- декоративні вази «Україна» (1964), «Київ», «Червона Калина», «Свято Жовтня» (1967), «Ювілейна» (1970);
- фігурний посуд за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки (1971).
Твори зберігаються у Музеї українського народного декоративного мистецтва.
Відзнаки
- Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2];
- Заслужений майстер народної творчості України з 1986 року;
- Заслужений художник України з 1994 року[1].
Примітки
Література
- Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 380;
- Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 478 . — ISBN 5-88500-042-5.
Посилання
- Протор'єви // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 372.
- Народились 17 січня
- Народились 1924
- Померли 1997
- Померли у Василькові
- Працівники Васильківського майолікового заводу
- Члени Національної спілки художників України
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Уродженці Хмільницького району
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Українські керамісти
- Митці Василькова
- Заслужені майстри народної творчості УРСР
- Заслужені художники України