Протор'єв Валерій Семенович
| Протор'єв Валерій Семенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
17 січня 1924 Воронівці, Хмільницький район, Україна | |||
| Смерть | 19 листопада 1997 (73 роки) | |||
| Васильків, Київська область, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київське училище прикладного мистецтва | |||
| Діяльність | кераміст | |||
| Вчитель | Головко Дмитро Федорович, Грядунова Олександра Павлівна і Глущенко Пелагея Іванівна | |||
| Працівник | Васильківський майоліковий завод | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| У шлюбі з | Протор'єва Надія Юхимівна | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Валерій Семенович Прото́р'єв (17 січня 1924, Воронівці — 19 листопада 1997, Васильків) — український майстер художньої кераміки; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1986 року, заслужений художник України з 1994 року. Чоловік майстра художньої кераміки Надії Протор'євої.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 17 січня 1924 року в селі Воронівцях (тепер Хмільницький район Вінницької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[1]
1950 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва, де навчався у Дмитра Головка, Пелагеї Глущенко, Олександри Грядунової і з того ж року працював на Васильківському майоліковому заводі. Мешкав у місті Василькові в будинку на вулиці Керамічній, № 33, квартира № 5. Помер у Василькові 19 листопада 1997 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Працював в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка). Твори: декоративна скульптура малих форм, декоративний посуд, сувеніри, подарункові вироби та інше. У співавторстві з дружиною виготовив:
- сервіз для фруктів, посуд для напоїв (1959, 1970);
- вази і тарілки з портретом Тараса Шевченка (1961);
- декоративні вази «Мені, аж страшно, як згадаю оту хатинку край села…», «Мені тринадцятий минало», «На панщині», «Україна» (усі 1964), «Київ», «Червона Калина», «Свято Жовтня» (1967), «Ювілейна» (1970);
- кухоль «Ішли дівчата…» (1964);
- скульптурки «Добрий звір», «Павичі» (1967);
- фігурний посуд за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки (1971).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року, зарубіжних — з 1963 року.
Твори зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.
Півник васильківської майоліки[ред. | ред. код]
Одна з робіт майстра стала відомою під час Російського вторгнення в Україну (2022): після знищення одного з будинків у Бородянці на Київщині на стіні однієї з квартир вціліла кухонна шафа, яка швидко стала символом витримки українців під час війни; на цій шафі люди помітили маленького декоративного півника, якого помилково приписали Прокіпу Бідасюку[2]. Головний художник Васильківського майолікового заводу останніх років Сергій Денисенко, вважає, що півник належить авторству Валерія та Надії Протор'євих[3][4].
Під час візиту прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона до Києва 9 квітня 2022 року до нього та Президента України Володимира Зеленського на одній з вулиць міста підійшла дівчина та подарувала таких самих керамічних півників, як і вцілілий на кухонній шафі у Бородянці[5]. Згодом з'ясувалось, що дарувальницею була Валерія Полянскова, актриса з Харкова, та її зустріч із главами Великої Британії та України — випадкова, а півники призначалися її друзям[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Проторьев Валерий Семенович / Память народа. Юбилейная картотерка. (рос.)
- ↑ На кухонній шафі, яка вціліла після обстрілів в Бородянці, впізнали керамічного півника з Василькова. Українська правда _Життя. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Півник з кухонної шафки в Бородянці. Як предмет Васильківської майоліки став символом стійкості України та прославився на весь світ. nv.ua (укр.). Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Чи можливо відновити виробництво васильківських півників, одного з яких подарували Борису Джонсону?. Рукотвори. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Джонсону подарували півника з відомої шафки, що вціліла у Бородянці. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ “Півник – символ перемоги”: як проста перехожа в Києві завдяки випадковості подарувала Зеленському і Джонсону символічні сувеніри. novynarnia.com (укр.). 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Протор'єв Валерій Семенович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 380.;
- Протор'єви // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 187.
- Протор'єви // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 147;
- Протор'єви // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 478. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Протор'єви // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 493. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Протор'єви // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 372.
- Народились 17 січня
- Народились 1924
- Уродженці Хмільницького району
- Померли 19 листопада
- Померли 1997
- Померли у Василькові
- Працівники Васильківського майолікового заводу
- Члени Національної спілки художників України
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Заслужені художники України
- Заслужені майстри народної творчості УРСР
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Українські керамісти