Латеранські угоди

Карта держави Ватикан (Додаток до Латеранських угод) — темно-сіре забарвлення: ватиканська територія, світло-сіре: ватиканська територія (безпека делегована Італії) червоне:статус неясний

Латеранські угоди — (Латеранські договори) укладені 11 лютого 1929 року, між Святим Престолом (в особі кардинала П'єтро Гаспаррі, державного секретаря), та королівством Італії (в особі прем'єр-міністра Беніто Муссоліні), що нарешті розв'язали так зване «Римське питання» — про статус Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році. По суті, Папа Римський визнає за Латеранськими договорами Рим як осідок італійського уряду. Італійський уряд гарантує при цьому, політичний і територіальний суверенітет Ватикану. Назва контрактів, походить від місця їх підписання — Латеранського палацу.

Історія Ватикану
Римське герцогство
Дар Піпіна
Папська держава
Взяття Рима
Ватиканський полон
Латеранські угоди
Ватикан
Портал «Ватикан»

Передісторія

Після окупації Рима італійським рухом за незалежність (Рісорджіменто), 20 вересня 1870 вирішено розпустити Папську державу і створити італійську національну державу. Управління церкви орієнтовано було з цієї дати лише на Ватикан, де де-факто був також і суверенітет папи. Пропоновані обмеження суверенітету італійським королем Вітторіо Емануеле II папа Пій IX відхилив у травні 1871. З суто правової точки зору папа — і з ним вся Курія — були до укладення договорів, звичайними підданими Королівства Італія, мали платити податки і в разі виникнення суперечки відповідати в італійському суді. Статус папського нунція за кордоном був неясним. Крім того, питання чи може Ватикан укладати договори (конкордати) з іншими країнами було неясне. Ці умови були для папи, як глави мільйонів католиків, неприйнятними. Римське питання майже шість десятиліть лишалося невирішене. Рішення було укладено тільки з фашистською державою. Муссоліні був зацікавлений у примиренні з католицькою церквою, щоб надати легітимності фашизму нові державні і громадські форми. Франческо Пачеллі, брат покійного папи Пія XII вів протягом трьох місяців переговорів з Муссоліні. Було знайдено в цілому близько 20 варіантів тексту та був розроблений остаточної форми договір. Мета була — точна міра папської території.

Договори

Договір складається з трьох частин:

• 1. Договір примирення — передбачає створення незалежної держави Ватикан як суверенної держави. Крім того, давалися італійські урядові гарантії в цій частині договору про незалежність і суверенітет Святого Престолу як суб'єкта в міжнародному праві. Своєю чергою, Святий Престол відмовився від території колишньої Папської Держави і Рим визнано резиденцією італійського уряду.
• 2. Конкордат — регулює відносини між італійською державою з італійською церквою в релігійних і цивільних справах.
• 3. Фінансова конвенція — передбачає відшкодування італійської держави Святому Престолу втрати майна 1870 року. Серед іншого — Святійшому Престолу надано компенсацію в розмірі 1,75 млрд лір. Крім того, угода містить один додаток карт парафований обома сторонами, і визначає близько 44 акрів області Ватикану.

Після укладення договору в нього внесено ряд додатків. Серед них Додаток про додаткові території, що перебували під суверенітетом Святого Престолу (серед іншого, передавач радіо Ватикану в Санта Марія ді Галерія).

Угоди були переглянуті 1984 року та затверджений новий конкордат у зв'язку із змінами у законодавстві Італії: скасування католицтва як державної релігії Італії та зрівняння його із іншими релігіями, рівність усіх релігійних громад, самостійне фінансування церков через пожертви.

Значення

Латеранські угоди зупинили конфлікт між Папою Римським і італійською державою й надали папській території визначеного державного статусу. Це дозволило Ватикану активно вийти на площину міждержавної політики.

Див. також

• Конкордат Наполеона
• Вормський конкордат
• Рейхсконкордат

Література

• О. Л. Волошин. Латеранські договори 1929 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Латеранські угоди // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Латеранські договори 1929 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Текст Латеранських угод (англ.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Текст Латеранських угод (англ.)
• Офіційний сайт Святого Престолу