114-й винищувальний авіаційний полк (СРСР)
| 114-й винищувальний авіаційний полк (1972—1991) 159-й винищувальний авіаційний полк (1940—1972) | |
|---|---|
| рос. 114-й истребительный авиационный полк | |
| На службі | 1940—1991 |
| Країна |
 Радянський Союз → Україна |
| Вид |
 ВПС СРСР |
| Тип | винищувальна авіація |
| Чисельність | полк |
| Дислокація |
 Чехословаччина, м. Міловіце→ Українська РСР, м. Івано-Франківськ |
| Війни/битви |
Друга Світова війна Операція «Дунай» (серпнь — вереснь 1968) |
| Нагороди |
 |
| Почесні найменування | «Талліннський» |
114-й винищувальний авіаційний Талліннський Червонопрапорний полк (114 ВАП, в/ч 19981) — військове формування Військово-повітряних сил СРСР, що існувало у 1940—1991 роках.
Історія
24 вересня 1940 року відповідно до директиви Народного комісаріата оборони СРСР від 25 червня 1940 №0/4/104725 на аеродромі Гривечки в містечку Дно Ленінградської області сформований 159-й винищувальний авіаційний полк (159 ВАП)[1]. Першим командиром полку, з яким частина зустріла війну, став майор Воронін Іван Олексійович.
У складі діючої армії під час Другої Світової з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 року. На 22 червня 1941 року базувався в Грівочках під Ленінградом та мав у наявності 15 винищувачів І-16 з них два несправних і 58 МіГ-3, з них один несправний. Пілоти ще не були навчені до польотів на МіГах. Протягом перших днів війни полк передав більшу частину своїх літаків в інші підрозділи і в розпорядженні полку залишилися 23 справних і 3 несправних МіГ-3. Протягом липня 1941 року оперативно підпорядковувався 7-му авіаційному корпусу ППО[ru] і діяв на підступах до Ленінграду.
На початку серпня 1941 року полк був переведений на трьох ескадрільний штат, а до вересня кількість ескадрилій в полку скоротилося до двох. 20 вересня 1941 року був виведений на переформування. До цього часу полк за звітами виконав 2 688 літако-вильотів, втративши в боях 34 винищувача, 12 льотчиків і двох техніків, збивши при цьому 46 літаків Люфтваффе.
У грудні 1941 року повернувся на фронт, був озброєний американськими винищувачами P-40 «Tomahawk» в кількості 20 штук.
Починаючи з 26 липня по 21 листопада 1944 року 159-му винищувальному авіаційному полку оголошено 4 подяки Верховного Головнокомандувача ЗС СРСР за відмінні бойові дії при визволенні міст Нарви, Таллінна, Пярну, острова Езель.
Наказом Верховного Головнокомандувача ЗС СРСР від 22 жовтня 1944 року №0338 “за проявлену відвагу в боях за Вітчизну з німецькими загарбниками, за відмінні дії в боях за визволення столиці Естонії міста Таллінн” авіаційному полку присвоєно почесне найменування “Талліннський”.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 грудня 1944 року “за зразкове виконання задач командування в боях з німецькими загарбниками, за визволення острова Сааремаа (Езель) та виявлені при цьому доблесть і мужність” винищувальний авіаційний Талліннський полк нагороджений орденом Червоного Прапора.
За роки війни (1941—1945 рр.) льотчики полку здійснили 8 682 бойових вильотів, збили 387 ворожих літаків, знищили на землі 10 танків і до 3 500 чол. живої сили супротивника. Під час війни полк кілька разів змінював місце дислокації та зустрів закінчення війни в Естонії.
В 1951 році в частину почали надходити перші реактивні винищувачі МіГ-15.
У повоєнний період частину було передислоковано на аеродром Шипенці Кіцманського району Чернівецької обл. та включено до складу 275-ї винищувальної авіаційної дивізії[ru] (ВАД). Згодом полк було передано до складу 131 ВАД та переведено на аеродром Черляни Городоцького району Львівської обл., де він перебував до 1968 р.
28 серпня 1968 року полк в складі 131 ВАД відбув до Центральної Групи військ Радянської армії в місті Міловіце (Чехословаччині).
Згідно з директивою Головного штабу Військово-Повітряних Сил від 21 липня 1972 року №314/1/01144 з 25 листопада 1972 року 159-й винищувальний авіаційний полк перейменовано в 114-й винищувальний авіаційний Талліннський Червонопрапорний полк.
З 1 грудня 1989 року полк приступив до перенавчання на літаки МіГ-29, що знаходилися на озброєнні частини. В лютому 1991 року полк був перебазований на аеродром міста Івано-Франківськ (Українська РСР), на якому він базується по теперішній час, і зарахований до складу 4 ВАД.
Після відновлення незалежності України особовий склад частини склав присягу на вірність її народу.
Командири
- майор Воронін Іван Олексійович (1940 — 1942)
- майор Сокол Костянтин Порфирійович (1942 — 1943)
- майор Покришев Петро Опанасович (1943 — 1945)
- майор Ходарєв Василь Михайлович (1945 — 1946)
- підполковник Керро Карл Карлович (1946 — 1950)
- гв. підполковник Єфремов Іван Іванович (1950 — 1951)
- підполковник Мухін Яків Пилипович (1951 — 1953)
- майор Шумилін Олександр Васильович (1953 — 1956)
- гв. підполковник Василевський Єгор Васильович (1956 — 1958)
- підполковник Куліков Михайло Хрисанфович (1958 — 1965)
- підполковник Мачаваріані Костянтин Давидович (1965 — 1967)
- підполковник Батаков Олександр Миколайович (1967 — 1968)
- підполковник Куліков Юрій Васильович (1968 — 1971)
- підполковник Длугач Леонід Володимирович (1971 — 1973)
- підполковник Шканакін Володимир Геннадійович (1973 — 1976)
- підполковник Жаворонков Валерій Іванович (1976 — 1979)
- підполковник Кочегаров Володимир Максимович (1979 — 1982)
- полковник Гришалевич Ігор Петрович (1982 — 1984)
- підполковник Чуєв Анатолій Лук’янович (1984 — 1988)
- підполковник Матюшенко Валентин Леонідович (1988 — 1993)
Озброєння
- І-16 та МіГ-3 (1940-1941 рр.)
- P-40B/C «Томагавк» (1941—1942 рр.)
- P-40D «Кіттігок» (1942—1943 рр.)
- Ла-5 (1942—1945 рр.)
- Як-9 (1945—1951 рр.)
- МіГ-15 (1951—1955 рр.)
- МіГ-17 (1955—1965 рр.)
- МіГ-21 (1965—1978 рр.)
- МіГ-23М (1978—1991 рр.)
- МіГ-29 (1990—1991 рр.)