Драголюб Велимирович
| Драголюб Велимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | Драгољуб Велимировић | |||
 | ||||
| Народження |
12 травня 1942 Валево | |||
| Смерть |
22 травня 2014 (72 роки) Белград | |||
| Титул | Міжнародний майстер (1972), Гросмейстер (1975) | |||
| Піковий рейтинг |
2575 (січень 1985) | |||
Драголюб Велимирович (серб. Драгољуб Велимировић, 12 травня 1942, Валево - 22 травня 2014, Белграді[1][2]) – сербський шахіст, гросмейстер від 1973 року.
Шахова кар'єра
У 1970-1980-х роках належав до числа провідних югославських шахістів. Між 1974 і 1990 роками шість разів взяв участь у шахових олімпіадах, на першій з них здобувши дві срібні медалі (у командному заліку та індивідуальному заліку на 5-й шахівниці)[3], крім того в 1970–1980 роках чотири рази грав за збірну Югославії на командних чемпіонатах Європи, на яких здобув дві медалі: срібну (1973) i бронзову (1977)[4]. Крім того, 1989 року в Люцерні став віце-чемпіоном світу в командному заліку[5]. Неодноразово брав участь у фіналах індивідуальних чемпіонатів Югославії, тричі посівши 1-ше місце (1970 разом з Міланом Вукічем, 1975, а також 1997)[6]. Тричі брав участь у міжзональних турнірах (відбору до чемпіонатів світу), на яких показав такі результати: Ріо-де-Жанейро (1979) – 14-те місце[7], Москва (1982) – 10-те місце[8], а також Сірак (1987) – посів 12-те місце[9].
Досягнув багатьох успіхів у міжнародних турнірах, зокрема, в таких містах як:
- Скоп'є (1971, поділив 2-ге місце позаду Лева Полугаєвського, разом з Альбіном Планінцом),
- Врнячка-Баня (1973, посів 1-ше місце),
- Новий Сад (1976, посів 2-ге місце),
- Прая де Роха (1978, зональний турнір, посів 1-ше місце),
- Смедеревська-Паланка (1979, посів 2-ге місце позаду Душана Райковича),
- Земун (1980, поділив 1-ше місце разом з Міланом Вукічем),
- Борово (1980, поділив 2-ге місце позаду Мілана Матуловича, разом з Бранко Рогулєм),
- Будва (1981, зональний турнір, посів 1-ше місце),
- Баня-Лука (1981, поділив 2-ге місце позаду Віталія Цешковського, разом з Дьюлою Саксом i Предрагом Ніколічем),
- Титоград (1984, поділив 1-ше місце разом з Віктором Корчним),
- Вршац – двічі вигравав Меморіал Борислава Костіча (1985, а також 1987, разом з Яаном Ельвестом),
- Зениця (1989, поділив 2-ге місце позаду Петара Поповича, разом з Бранко Дамляновичем, Сергієм Смагіним, Еміром Діздаревичем i Ріко Маскарінасом),
- Нікшич (1994, посів 1-ше місце),
- Бієліна (2001, посів 1-ше місце).
Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 1986 року, досягнувши 2575 пунктів ділив тоді 20-23-тє місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 2-ге місце (позаду Любомира Любоєвича) серед югославських шахістів[10].
У шаховому світі прославився гострим, комбінаційним стилем гри, котрий, проте, крім ефектних перемог, став причиною неодноразових поразок від слабших суперників, що стало на заваді досягненню кращих турнірних результатів. У теорії дебютів його іменем названо атаку у варіанті Созіна в сицилійському захисті, яка має вигляд:
Зміни рейтингу
|
Примітки
- ↑ Preminuo Dragoljub - Draško Velimirović. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ Виртуоз атаки. Ушел из жизни Драголюб Велимирович
- ↑ OlimpBase
- ↑ OlimpBase
- ↑ OlimpBase
- ↑ Campionati nazionali della Yugoslavia
- ↑ 1979 Ріо-де-Жанейро Interzonal Tournament
- ↑ 1982 Moscow Interzonal Tournament
- ↑ 1987 Szirak Interzonal Tournament
- ↑ ФІДЕ rating history :: Velimirovic, Dragoljub
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Література
- W.Litmanowicz, J. Giżycki, "Шахи od A do Z", tom II, Варшава 1987, str. 1293
- ChessBase Megabase 2008
- The Chess World loses one of its most popular Grandmasters (англ.)
Посилання
- Особова картка Драголюба Велимировича на сайті ФІДЕ
- Партії Драголюба Велимировича в базі Chessgames
- Особова картка Драголюба Велимировича на сайті 365chess.com
- Виступи на шахових олімпіадах
- Виступи на командних чемпіонатах світу
- Виступи на командних чемпіонатах Європи