Абашев Дмитро Миколайович

|портрет=

Абашев Дмитро Миколайович
Народився	1829 Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	11 (23) січня 1880 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	хімік, агроном, доцент
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Галузь	хімія і агрономія
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира Новоросійський університет
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Відомий завдяки:	Взаємне розчинення рідин, термохімії неводних розчинів
Батько	Абашев Микола Іванович

Дмитро́ Микола́йович Аба́шев (нар. 1829 — пом. 11 (23) січня 1880) — український та російський хімік і агроном.

Життєпис

Син поміщика Смоленської губернії Миколи Івановича Абашева — автора низки публікацій про удосконалення ведення сільського господарства.

1851 року закінчив природничий факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету та здобув ступінь кандидата природничих наук.

Московський період

У 1854—1857 роках Абашев працював старшим учителем природознавчих наук 4-ї Московської гімназії. Молодого педагога було обрано членом Московського товариства дослідників природи. 1857 року в бюлетені «Recherches sur la dissolubilité mutuelle des liquides», яке видавало це товариство, Абашев опублікував свою магістерську дисертацію «Вивчення явищ взаємного розчинення рідин» (рос. «Исследования о явленнях взаимного растворения жидкостей»). Наступного року ця дисертація вийшла в Москві окремим виданням. Магістерську дисертацію Абашев захистив у Московському університеті.

Київський період

Здобувши ступінь магістра хімії, 1858 року Абашев стає ад'юнктом (помічником професора) кафедри хімії університету святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). На початку 1859 року його відрядили на півтора року за кордон із науковою метою.

Коли у жовтні 1860 року Абашев повернувся з відрядження, то очолив в університеті кафедру хімії, оскільки попередній завідувач кафедри Ігнатій Матвійович Фонберг подав у відставку. У 1860—1861 роках Дмитро Миколайович також читав у Києві публічні лекції.

Абашев очолював кафедру хімії неповних два роки. У серпні 1862 року через хворобу він вийшов у відставку.

Одеський період

1865 року Абашева призначають доцентом агрономії новоствореного Імператорського Новоросійського університету в Одесі (нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

1868 року в Імператорському Харківському університеті Абашев захистив дисертацію «Про теплові явища, що виникають при сполученні рідин» (рос. «О тепловых явлениях, обнаруживающихся при соединении жидкостей») і здобув ступінь доктора хімії. Того ж року цю роботу вченого було опубліковано в «Записках Новоросійського університету».

1869 року Абашев стає екстраординарним, а 1870 року — ординарним професором агрономічної хімії Новоросійського університету. Від 1875 року був віце-президентом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

1879 року Абашев удруге вийшов у відставку. У січні наступного року він помер.

Похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси. 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Абашева відсутні.

Наукова діяльність

Як хімік Абашев був піонером у вивченні взаємного розчинення рідин і термохімії неводних розчинів. Виявив обмеженість взаємної розчинності рідин та існування критичної температури розчинення. Розглядав розчини як молекулярні сполуки.

Дослідження Абашева з розчинності рідин мали подальший розвиток у працях російського фізикохіміка Володимира Федоровича Алексєєва.

Докторську дисертацію Абашева «Про теплові явища, що виникають при сполученні рідин» Микола Миколайович Бекетов охарактеризував як «класичну працю в галузі експериментальних наук».

У галузі агрономії та агрохімії Абашев опублікував праці «Про рільництво в Англії» (1865 рік), «Про механічний аналіз ґрунту», а також 1864 року написав відгук на працю німецького хіміка Юстуса фон Лібіха «Хімія в застосуванні до рільництва та фізіології рослин».

Публікації

• Исследования о явленнях взаимного растворения жидкостей. — Москва, 1858. (рос.)
• «Химия в приложении к земледелию и физиологии растений» Ю. Любиха // Русский вестник. — 1864. — № 7. (рос.)
• Агрономическое учение Либиха. — Москва, 1864. (рос.)
• О земледелии в Англии // Русский вестник. — 1865. — № 4. (рос.)
• О тепловых явлениях, обнаруживающихся при соединении жидкостей // Записки Новороссийского университета. — 1868. — Т. 1. — Выпуск 6. (рос.)
• О механическом анализе почвы // Записки Новороссийского университета. — Т. 4. (рос.)
• Замечания на разбор профессора Соколова // Записки Новороссийского университета. (рос.)

Посилання

• Абашев, Дмитро Миколайович // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Смоленщина. Вчені. Абашев Дмитро Миколайович.^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Культурна спадщина землі Смоленської. Абашев Дмитро Миколайович.^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Київський університет. Хімічний факультет. Історія в особах. (рос.)

Література та джерела

1. Биографический словарь профессоров университета Святого Владимира. — К., 1884. — С. 1—2. (рос.)
2. Половцов А. А. Русский биографический словарь. — Москва, 1896—1918. — Т. 1. — С. 5. (рос.)
3. Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон. Биографии. — Т. 1. — Москва, 1991. — с. 10. (рос.)
4. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 11.
5. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 7.