Жак фаталіст і його пан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Жак-фаталіст і його пан»
Титульний аркуш видання 1797 року
АвторДені Дідро
Назва мовою оригіналуJacques le fataliste et son maître
КраїнаФранція Франція
МоваФранцузька
Темаgallantryd[1][2], історія[2], любов[2], мораль[2], філософія[1][2], подорож[1][2], чеснота[2], eroticismd[2], почуття[2], траур[2], sociabilityd[2], ніч[2], взаємодія[2], харчування[2], міграція населення[2], соціальний клас[2], Франція[2], діалог[2], свобода[2], народ[2], релігія[2], Помста[2], проблема[2], реальність[2], суспільство[2], пригода[2], прогрес[2], сенсуалізм[2] і іронія[2]
ЖанрФілософський роман
Видано1792 - у німецькому перекладі, 1796
Тип носіяНа папері
У «Гутенберзі»39976

«Жак-фаталіст і його пан» (фр. Jacques le fataliste et son maître) — роман французького письменника Дені Дідро, який він написав від 1765 до 1780 року. Перше французьке видання вийшло посмертно в 1796 році, проте до цього роман був відомий у Німеччині завдяки частковому перекладу Гете, який з'явився 1785 року і був ретрансльований на французьку в 1793 році, як і повний німецький переклад Міліуса 1792 року.

Сюжет

Основна тема роману - це стосунки між камердинером Жаком і його господарем, ім'я якого Дідро не називає. Господар разом з камердинером вирушає в подорож, про місце призначення якої автор каже розпливчасто, і щоб розвіяти нудьгу довгого шляху, змушує Жака розповідати історії своїх любовних пригод. Історії Жака постійно перериваються появою інших персонажів і різними комічними непорозуміннями. Інші персонажі роману теж розповідають свої історії, які, в свою чергу, постійно перериваються різними подіями. У книзі також час від часу з'являється «читач», який у міру читання книги періодично перериває оповідача своїми питаннями, запереченнями, вимогами додаткових подробиць. Історії, що їх розповідають герої, зазвичай просякнуті гумором і присвячені любові та сексу.

Основою філософії Жака є переконання, що все, що відбувається у світі, добро чи зло, вже наперед записане «нагорі» у великому сувої, який з часом потроху розгортається. Попри це переконання, Жак надає великого значення своїм вчинкам і не є пасивним спостерігачем. Критики, такі як Роберт Лой (J. Robert Loy), характеризували філософію Жака не як фаталізм, а як детермінізм [3].

Книга сповнена суперечливих персонажів та інших проявів дуалізму. Одна з історій розповідає про двох військових, які настільки схожі один на одного, що через це постійно б'ються на дуелях і ранять один одного, хоча і є найліпшими друзями. Інша історія розповідає про Отця Гадсона, інтелектуала й здібного реформатора церкви, та одночасно найбільш розпусного персонажа книги. Навіть Жак і його господар виходять за межі ролей, які їм належать за соціальним статусом. Жак насміхаючись доводить, що господар не зможе без нього прожити, а значить Жак є господар, а господар є слуга.

Історія кохання Жака запозичена з роману Лоренса Стерна «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена», чого Дідро не приховував. Впродовж усього твору оповідач постійно насміхається над сентиментальними романами і розповідає, як більш реалістично розвивалися б події в житті. В інших місцях він втомлюється розповідати й надає читачеві самому додумати деякі деталі.

Літературна значимість і критика

Критика сприйняла роман неоднозначно. Французькі критики кінця XVIII і початку XIX століття відгукнулися про нього несхвально, вважаючи, що він наслідує Рабле і Лоренса Стерна і є надмірно непристойним. Сприятливе враження книга справила на німецьких романтиків, які змогли ознайомитися з нею набагато раніше від французів. Шиллер ставився до роману з великою повагою і рекомендував його Гете, який теж його любив. Фрідріх Шлегель доброзичливо відгукнувся про роман у своїх критичних статтях, вважаючи його ідеалом дотепності. Стендаль, відзначаючи недоліки роману, тим не менш, вважав його чудовим і зразковим твором. Критики XX століття, такі, як Лео Спітцер[en] і Роберт Лой, були схильні розглядати роман як ключовий твір у традиції Сервантеса і Рабле, звертаючи увагу на його величезну різноманітність, а не на здатність дати відповідь на філософські питання.

Адаптації

Саме «Жака Фаталіста» найчастіше адаптують серед праць Дідро.

Українські переклади

Першим, хто переклав "Жака фаталіста" українською мовою був Валер'ян Підмогильний. Той переклад вийшов друком на початку 1930-х років, але до читача не дійшов, бо Підмогильного якраз тоді заарештували й разом вилучили книги з його ім'ям. А читачі побачили той варіант лише 2007 року[5].

1970 року у видавництві "Сучасність" вийшов переклад Івана Кошелівця під назвою "Жак фаталіст і його пан"[6].

Примітки

  1. а б в Mylne V. Bibliographie Du Genre Romanesque Français, 1751-1800 — 1977.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад https://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1088
  3. Loy, J. Robert (1950). Diderot's Determined Fatalist. New York: King's Crown Press.
  4. Fabien Lemercier. Emmanuel Mouret • Director. Cineuropa (англ.) . 10.09.2018. Процитовано 20.01.2019.
  5. Дідро Дені. Жак-Фаталіст / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України / В. Підмогильний (пер.). — Харків : Фоліо, 2007. — 447с. — (Бібліотека світової літератури). — ISBN 978-966-03-4008-4.
  6. Дідро Дені. Жак фаталіст і його пан. / І.Кошелівець (пер.) — Мюнхен: Сучасність, 1970

Посилання