Фрідріх Шлегель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Шлегель
нім. Friedrich Schlegel
Schlegelvers1829.jpg
Народився 10 березня 1772(1772-03-10)[1][2][…]
Ганновер, Брауншвейг-Люнебург[d][4][5]
Помер 12 січня 1829(1829-01-12)[1][2][…] (56 років)
Дрезден, Німецький союз[4]
·інсульт
Поховання Q317663?
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність філософ, перекладач, письменник, романіст, літературний критик, викладач університету, поет
Alma mater Геттінгенський університет
Мова творів німецька[2]
Жанр роман і есей
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Johann Adolf Schlegel[d]
Брати, сестри Август Вільгельм Шлегель
У шлюбі з Dorothea von Schlegel[d][6][5]
Нагороди
Верховний орден Христа

Фрідріх Шлегель у Вікісховищі?

Карл Вільгельм Фрідріх фон Шлегель (нім. Friedrich Schlegel; 10 березня 1772, Ганновер — 11 січень 1829, Дрезден) — німецький письменник, поет, критик, філософ, лінгвіст. Він і його старший брат Август Вільгельм були головними теоретиками Йенського романтизму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фрідріх Шлегель народився в сім'ї пастора Йоганна Адольфа Шлегеля[7]. За бажанням батьків готувався спочатку до торгової діяльності, потім в Лейпцигу вивчав право, нарешті взявся за вивчення філології разом з братом в Геттінгені. Головним предметом його занять були стародавні мови і література. Після закінчення курсу в університеті він, оселившись в Дрездені, перший час продовжував займатися старожитностями. Захоплюючись творами Вінкельмана, який пояснив красу і значення грецького мистецтва і виклав у науковій формі її історію, він задумав зробити те ж саме для грецької поезії. У листопадовій книжці «Берлінського щомісячного журналу» за 1794 року він помістив статтю «Про школи грецької поезії», в якій ділив історію грецької поезії на 4 епохи: іонічну, коли переважав епос і панувало почуття природи, доричну — з переважанням лірики, — являла перехід від натури до ідеалу, аттичну, коли в трагедії ідеал був досягнутий, і александрійську — епоху занепаду і розкладання. Тут вперше Шлегель проявив свою здатність до влучних і яскравих характеристик. У 2-й статті, надрукованій в тому ж журналі: «Про естетичні достоїнства грецької комедії», він розбирає комедії Арістофана швидше, втім, з історико-філологічної точки зору. У наступній статті «Про межі прекрасного» він говорить більш про елементи прекрасного, ґрунтуючись на листах про естетику Шиллера. За нею йдуть статті про комедії Арістофана і про становище і гідність грецької жінки. Стаття про те, як зображували грецьку натуру грецькі поети, має значення лише як підготовча робота до статті «Про Діотіми», що представляє характеристику грецьких жінок, наповненою перебільшеними похвалами грецьким поглядам на жінку, идеализирующей гетер і нападаючої на помилкову соромливість сучасних жінок. Всі ці статті, незважаючи на необачність деяких суджень, мали те гідність, що розглядали мистецтво і поезію греків у зв'язку з їх життям та звичаями.

Вивчаючи старовину, Шлегель постійно звертався поглядом і до сучасності. Він бажав би, наприклад, надати німецької поезії той же досконалість, яке він знаходив в грецькій. Тому він наполягав на необхідності ґрунтовного і глибокого вивчення давньої поезії. Стаття «Про вивчення грецької поезії» (1796 рік) починається з різких нападок на нову поезію, знаходячи, що вона, на противагу давній, має штучне походження; грецька ж поезія, особливо трагедії Софокла, досягла на ґрунті натуралізму вищої волі, краси, об'єктивності та ідеальності. Історія грецької поезії є натуральна історія загальної поезії. Звідси природний висновок: щоб досягти досконалості грецької поезії, потрібно наслідувати грекам, але вміло, відрізняючи об'єктивне від домішки місцевого колориту.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118607987 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Шлегель Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б в Н. Грушке Шлегель, Фридрих // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIXа. — С. 671–675.
  6. Н. Г—е Шлегель, Доротея // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIXа. — С. 669–670.
  7. Шлегель, Иоганн-Адольф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела та література[ред. | ред. код]