Новосільське (Ізмаїльський район)
| село Новосільське | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Одеська область | ||
| Район |  Ізмаїльський район
| ||
| Тер. громада | Ренійська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA51080070060054274 | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1813 | ||
| Колишня назва | Сатул-Ноу (рум. Satu-Nou) | ||
| Населення | 3572 | ||
| Площа | 3,61 км² | ||
| Густота населення | 989,47 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 68830 | ||
| Телефонний код | +380 4840 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 45°20′11″ пн. ш. 28°34′47″ сх. д. / 45.33639° пн. ш. 28.57972° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
10 м | ||
| Водойми | Ялпуг, Кугурлуй | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103 | ||
| Карта | |||
  Новосільське | |||
 Новосільське | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Новосі́льське (рум. Satu-Nou, до 1947 — Сатул-Ноу) — село Ренійської міської громади , у Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 3572 осіб.
Географія
Село розташоване на відстані 40 км від районного центру і 8 км від річки Дунай. Через село проходить асфальтована дорога Рені- Ізмаїл. Найближча залізнична станція Ізмаїл — 25 км.
Історія
У районі села відкриті і досліджені ряд древніх поселень, що підтверджують що, людське життя тут почалася ще 6 тисяч років тому. У 1983 році учнями Новосільської СШ (клуб «Істрос»), відкрито полотно, бруковане каменем древньої дороги, що веде від УТМР до берега р. Дунай. До 1971 року в цьому районі зберігся земляний оборонний вал з ровом з північного боку, названий старожилами «Троянів вал». Виходячи з археологічних розкопках вал будувався ще в 7-6 столітті до н. е. гетодакамі. Пізніше, вже на початку нашої ери зміцнювався римлянами. Він охороняв від натиску варварів з півночі поселення і переправу.
На думку великого знавця історій краю, вчителя Новосільської СШ Михайлеску Івана Івановича, римляни побудували тут і ряд оборонних каналів, які йшли паралельно Дунаю (Стримба, гирло Казакул, Болда). Римські назви зберегли і ряд каналів як: Репіда, Скунда і Векета.
У селі знайдені монети Фаустини Молодшій, Марка Аврелія і Олександра Півночі. З самого початку християнства наш край потрапляє під його вчення. У південній частині села (вул. Ламанского), були знайдені монети всіх епох Візантії, на яких написано «Ісус Христос — цар царів».
Від часу татаро-монгольського ярма (1241 р.-1501 р.) ми зберегли імена озер (Кугурлуй — озеро черепашок, Картал — орел, Дервент-Грініца — Замок).
Ми були частиною Молдавського князівства з дня його утворення (1359 р.) до 1538, коли Баязид Чудовий, Султан Турецький у війні з молдавським господарем Петром Рареш не прихопив Ізмаїл з усією округою.
У цей час наше село називалося, судячи з середньовічним грамотам «Вадул Облучіцей». Слід зазначити, що ще один брід (переправа) тут пролягав через Ялпуг-Кугурлуй, де сьогодні пролягає траса — дамба Рені — Ізмаіл.
Недалеко від нього, у районі заправки в 1999 році житель села, Іван Анастасійович Неделку знайшов першу молдавську монету на всьому лівобережжі Дунаю. Це грот Олександра Доброго (1400 р.-1432 р.).
Облучіцу і Рені ми зустрічаємо і на першій карті Молдавського князівства, виданої в 1541 р у Відні австрійським дипломатом Г. Гейхерсдорфом.
10-11 червня 1574 року в 4-х км на північ від села Новосільське в останній битві молдавсько-українського війська, під командуванням господаря Іоана-Воде Лютого з турецько-татарської армадою загинуло в пожежі село Рошкани. Врятувалася населення втекло до космитам Облучіци. Вважається, що з цього часу з'являється назва Сату- Ноу (Нове Село).
Про те, що люди жили в цей час в селі говорить наявність двох середньовічних кладовищ виявлених під час риття траншей для газу поруч з церквою і в 1,2 км східніше по вул. Леніна, а також знахідки монет і прикрас.
Офіційно село ніколи не називалося Енікьой- по турецкі- Нове село.
За матеріалами перепису 1827 року (книга «Буджак») пишеться, що село засноване в 1813 році і побудована з тину (журугіце) в 1810 р.
Таким чином в наше село до 1820 року прибуло близько 74 сімей молдаван, 37 болгар напевно був якийсь відсоток гагаузів які за своїм і перевели в Еники.
Після революції 1917 року наш край за рішенням «Сфатул Церій» відходить до Румунського Королівству. На полях 1 світової війни в різних арміях впало 200 Новосельцев.
З 1918 р по 1940 р. Новосільське перебувало під окупацією Румунії, а в кінці 1940 р. Червона Армія звільнила наш край від панівних експлуататорів. Коли в червні 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна, наше село знову було окуповано румунами.
26 серпня 1944 року- Наш край був звільнений 3-им Українським фронтом під командуванням маршала Толбухіна Ф. І.
Сьогодення
Виконком сільської ради здійснює контроль та керівництва роботи школи, дитячого садка, лікарської амбулаторії, будинку культури, планує і здійснює контроль над благоустроєм села. Забезпечує дотримання Законів України, охорону громадського порядку і прав жителів громади, контролює діяльність сільських установ, медичного обслуговування.
У селі здійснюють діяльність такі організації:
- УВК — Ліцей «Новосільське» — які відвідують 375 учня. У школі кілька мов навчання: російська, українська, молдавська, англійська і французька. У ліцеї є класи з поглибленим навчанням різних предметів: математика, історія, біологія.
- Дитячий садок — яслі «Мартічка» який відвідує 100 дітей. Це двоповерхова будівля з усіма зручностями для виховання дітей.
- Будинок культури на 500 місць. Тут проводяться численні заходи та концерти, присвячені різним святам, виступають самодіяльні ансамблі з усього району і області.
Населення
Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 3716 осіб, з яких 1831 чоловік та 1885 жінок.[1]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3583 особи.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| молдовська | 92,05 % |
| російська | 3,22 % |
| українська | 2,1 % |
| болгарська | 1,26 % |
| гагаузька | 0,7 % |
| румунська | 0,17 % |
| білоруська | 0,03 % |
Галерея
-
Пам'ятник загиблим у Першій Світовій Війні у селі -
Пам'ятник 1888 року про переправу через Дунай -
Трансформатор у центрі села -
Деякі дороги у селі в жалюгідному стані -
В селі процвітає тепличний бізнес -
Овечки -
Типова хата -
Одна з вулиць -
Після дощу деякі вулиці стають непрохідними -
Новий будинок -
Залишки колгоспу -
-
Оновлена хата в тутешньому стилі
_%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B8_01.jpg)
_%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B8_03.jpg)
_%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B8_11_%D0%93%D1%80%D1%8F%D0%B7%D1%8E%D0%BA%D0%B0.jpg)
_%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B8_08.jpg)
_%D0%A5%D0%B0%D1%82%D0%B8_07.jpg)
Постаті
Примітки
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 2 жовтня 2019.
- ↑ Хотів одружитися і захищати Україну: що відомо про вбитого «євробляхою» нацгвардійця
- ↑ Указ Президента України № 149/2019
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Ренійського району ¹) | |
|---|---|
| Міста | |
| Села | |
| Примітка: | 17 липня 2020 року колишній Ренійський район було ліквідовано в результаті адміністративно-територіальної реформи, а усі його населенні пункти увійшли до складу новоутвореного Ізмаїльського району. |