Любич-Парахоняк Олександра Іванівна
| Любич-Парахоняк Олександра Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 березня 1892 |
| Місце народження | м. Івано-Франківськ (Галичина) |
| Дата смерті | 23 лютого 1977 (84 роки) |
| Місце смерті | м. Винники |
| Поховання | Винниківський цвинтар |
| Професії | музикантка |
| Освіта | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Музичний університет Фридерика Шопена |
| Співацький голос | сопрано |
| Жанри | сопрано |
Олекса́ндра Іва́нівна Лю́бич-Парахоня́к (14 березня 1892, Станиславів — 23 лютого 1977, м. Винники, поблизу Львова) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), акторка.
Життєвий і творчий шлях
Народилася 1892 року в Станиславові. Її батько, Іван Парахоняк, був залізничним службовцем і мав дуже гарний тенор. Першу свою роль юна Олеся зіграла в опері Лисенка «Зима і Весна, або Снігова краля». З 1905 року переїхала до Львова. Нею зацікавилися місцеві музичні кола, а мистецтвознавці почали називати її «атракцією» солідних концертів. На одному з них 1911 року, де пліч-о-пліч з Олександрою Любич-Парахоняк виступала вже досвідчена на той час Соломія Крушельницька, на неабиякий талант Олесі звернули увагу музичні критики.
Навчалась у 1912—1914 рр. у Львівській та Варшавській (в О. Мишуги) консерваторіях. У Львівській опері дебютувала 1917 року в опереті Целлера «Штигар». Виступала в театрах Кракова, Катовиць, Познані, Торуня, Бидгоща. Глядачі запам’ятали її в образах Чіо-Чіо-Сан («Мадам Баттерфляй»), Маргарити («Фауст»), Мімі («Богема»). Їй призначали здебільшого драматичні партії. Виконувала партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Наталки («Наталка Полтавка» Лисенка), Татьяни, Йоланти («Євгеній Онєгін», «Іоланта» Чайковського), Гальки та Аїди (однойменні опери Монюшка й Верді). Співала в хорах товариства «Боян» і «Бандурист». Понад 20 років співачка концертувала оперними сценами світу. Вистави з її участю користувалися шаленою популярністю.
У 1930-х роках театр у Познані закрили, і співачка залишилася без роботи. У 1932 р. О. Любич-Парахоняк поселилася у Винниках, іноді брала участь в окремих концертах, а в 1937 р. назавжди залишила сцену. У Винниках співачка влаштувалась працювати на тютюновій фабриці. Поступово співачку забули. Лише в 1950-х роках її постаттю починає займатися дослідник Іван Деркач.Якщо в 1920—1930-х рр. вона ще фігурує у пресі, то пізніше її ім’я повністю зникає з газетних шпальт, а відтак і з світського життя.
Померла 23 лютого 1977 р у Винниках.
Пам'ять про співачку
- На честь Олександри Любич-Парахоняк названа одна з вулиць Винників.
- У Винниківському історико-краєзнавчому музеї створено експозицію з нагоди 115-ї річниці з дня народження та 30-ї річниці з дня смерті співачки. Експонуються речі з особистого архіву: ноти, офіційні документи, листи, афіші, вирізки з газет. На жаль, записи голосу Любич-Парахоняк не збереглися.
Сучасники співачки про її творчість
|
Прегарний голос, непохитна музикальність, симпатична зовнішність. М’яке, легке, проте велике сопрано, зразкова техніка, сполучена з виразною дикцією. Голос наскрізь ліричний і нагадує спів соловейка. | 
|
Джерела та література
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.328-329
- http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=106
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Байцар Андрій.Видатні винниківчани: Науково - краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Львів-Винники, 2012. – 88 с.
Посилання
- Любич-Парахоняк Олександра Іванівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 233-234.