Гірчак гірський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:13, 19 грудня 2021, створена Vity OKM (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гірчак гірський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Гірчак (Polygonum)
Вид:
Гірчак гірський (P. douglasii)
Біноміальна назва
Polygonum douglasii
Greene, 1885
Синоніми

Polygonum montanum

Гірчак гірський (Polygonum douglasii Greene, Polygonum montanum All.) — трав'яниста рослина з роду гірчак, родини гречкових.

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]
Цвітіння гірчака гірського

Багаторічна рослина. Стебло заввишки 20-90 см, гілки короткі, голі, або ж більше чи менше волосисті. Листя від яйцеподібно-ланцетних до довгасто-ланцетних, загострені, з клиноподібно-звуженою основою, з обох сторін або тільки з нижньої більше чи менше опушені, рідше голі. Квітки зібрані в щільну безлистяну волоть. Оцвітина венчикоподібна. Плід — горішок. Цвіте у липні — серпні. Плоди дозрівають в серпні — вересні.

Екологія

[ред. | ред. код]

Росте на луках і різнотравних степах, на кам'янистих оголеннях.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Євразійський гірський вид вид. Трапляється дуже рідко в південних районах України, на оголеннях по річках Білій (Луганська область) і Вовчій (Донецька область).

Рослина містить флавоноїди (в надземній масі — 77,63 мг%, в квітках — 79,23 мг%), глікозиди; в корінні — до 20 % дубильних речовин при доброякісності 52 %.

Використання

[ред. | ред. код]

У народній медицині застосовували як в'яжучій засіб при шигельозі. Коріння використовують для дублення шкіри. Є перспективним танідоносом. Робилися спроби введення в культуру, для підвищення схожості посів проводили стратифікованим насінням. В умовах культури вихід зеленої маси збільшувався. Як дубильну сировину коріння збирали в кінці третього року, в цьому віці вміст танідів в них досягав 16,6 % при високій доброякісності. З екстракту кореня можна отримати чорну і коричневу фарби. Молоді стебла і листя навесні вживають в їжу замість щавлю. Медонос.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]