Йосафат (Федорик)

Йосафат Федорик
Владика Йосафат Йосиф Федорик, ЧСВВ
Екзарх Центральної Азії (єпископ-помічник Івано-Франківський)
1964 — 28 грудня 1979
Церква:	Українська Греко-Католицька Церква
Народження:	20 грудня 1897(1897-12-20) Ярослав,  Австро-Угорщина →  Польща
Смерть:	28 грудня 1979(1979-12-28) (82 роки) Стрий,  УРСР, нині Львівська область,  Україна
Похоронений:	Стрий
Батько:	Роман
Мати:	Розалія
Прийняття священичого сану:	1 січня 1928
Прийняття монашества:	18 квітня 1926 (довічні обіти в ЧСВВ)
Єпископська хіротонія:	1964

Йосафа́т Йо́сиф Федо́рик (20 грудня 1897, Ярослав, нині Польща — 28 грудня 1979, Стрий) — василіянин, підпільний єпископ Української греко-католицької церкви, доктор богослов'я.

Життєпис

Йосиф Федорик народився 20 грудня 1897 р. в Ярославі у сім'ї залізничника Романа Федорика та Розалії Раделіцької. Незабаром родина переїхала до Стрия.

У 1918 р. Йосиф закінчив Стрийську гімназію і того ж року вступив до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1921 р. і відразу вступив до Василіянського Чину, в якому прийняв чернече ім'я Йосафат. Новіціат проходив у Крехівському монастирі. У 1924—1928 рр. вивчав теологію в Римі, здобув ступінь доктора богослов'я. 18 квітня 1926 р. склав довічні чернечі обіти, а 1 січня 1928 р. прийняв священиче рукоположення з рук єпископа Ісаї Пападопулоса. Викладав філософію і богослов'я в Добромильському (1928—1930) і Кристинопільському (1931) монастирях. У 1931—1936 рр. провадив місійну діяльність на Підляшші (був парохом неоунійної парафії в м. Городло та в довколишніх селах). У 1937—1938 рр. був катехитом при Лаврівському монастирі. З 1939 р. — ігумен у Перемишлі. З 1941 р. по 1944 р. був катехитом в українській гімназії у Холмі. З березня 1944 р. — ігумен Золочівського монастиря.

Виступав проти «возз'єднання» УГКЦ з РПЦ, автор листа до Раднаркому УРСР від духовенства Золочівського деканату. 5 вересня 1945 р. — 1-й арешт, вирок за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР на 6 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Донлагу МВД м. Сталіно. 25 березня 1947 р. — Верховний Суд СРСР скасував вирок. У 1948 р. повернувся до Львова, пройшов бухгалтерські курси, працював бухгалтером у с. Жабиня Зборівського району Тернопільської області та підпільно душпастирював до 1950 року, налагодив контакти з греко-католицьким та римо-католицьким духовенством, надсилав пакунки ув'язненим священикам. У 1950 році знову повернувся до Львова, де працював бухгалтером. 28 березня 1952 р. — 2-й арешт, вирок за ст. 54-1а КК УРСР на 25 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Воркуті, Новокузнецьку Кемеровської обл., 18 березня 1960 р. — звільнений зі спецпоселення у м. Бішкек (Киргизстан), Караганда (Казахстан).

У 1964 р. — таємно хіротонізований єпископом Олександром Хірою як екзарх на Центральну Азію. 1967 р. — повернувся до України в м. Трускавець. 1 травня 1974 р. в с. Вільхівці Жидачівського району Львівської області таємно хіротонізував Павла Василика.

Помер 28 грудня 1979 р. в Стрию. Похований біля батьків на Стрийському цвинтарі.

Джерела

• Ірина Карпинець, Єпископ Йосафат Федорик // Мета. — Ч. 22-23 (1997). — С. 15.
• Ірина Карпинець, Єпископ Йосафат Федорик (1897—1979) // Місіонар. — Ч. 2, за лютий 2008. — С. 20-23.

Посилання

• Список священиків, які були вбиті, закатовані або померли з голоду в сибірських таборах
• Доповідна записка секретаря Львівського обкому КП(б)У І.Грушецького для секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова з питань возз'єднання Греко-Католицької Церкви з Православною Церквою. (рос.)
• Короткі біографічні дані в базі catholic-hierarchy.org